В Україні енергоефективність центрального теплопостачання суттєво підвищиться після заміни застарілого теплового пункту та встановлення радіаторних терморегуляторів для правильного розподілу тепла в приміщенні.
Як зазначає керівник напрямку «Централізоване теплопостачання» ТОВ «Данфосс» Вадим Алдошин, в українських житлових будинках втрачається до 80% тепла, передає Aw-therm.
«Наразі близько 70% внутрішньобудинкових теплових пунктів в Україні досі оснащені елеваторами, які працюють лише при певному постійному навантаженні, приміром, узимку, – пояснює фахівець. – В перехідні періоди – навесні і восени – будівлі з такими пристроями зазвичай перегріваються і мешканці відкривають вікна».
Сучасні теплові пункти дозволяють регулювати подачу і споживання тепла будинком залежно від зовнішньої температури. У перехідні періоди це дає можливість економити до 60% енергії, а сукупний ефект за весь опалювальний період може досягати 35% порівняно з традиційною елеваторною системою.
Вадим Алдошин наголошує, що зниження енергоспоживання буде відбуватися тільки по контуру опалення. «Якщо мова йде ще про централізоване гаряче водопостачання, то тут зниження енергоспоживання не буде, але покращиться комфортність ГВП за рахунок того, що люди 24 години на добу будуть отримувати санітарну воду необхідної температури за наявності функціонуючої рециркуляційної лінії», – пояснює експерт.
У індивідуальному тепловому пункті багатоквартирного будинку – при невеликих потужностях і нормальній якості води – доцільно використовувати паяні теплообмінники, зауважує Вадим Алдошин.
«Впродовж 5-7 років паяні теплообмінники практично не потребують обслуговування, а після закінчення терміну експлуатації просто замінюються (за показаннями втрати тиску), – пояснює фахівець. – За той же час у півтора рази дорожчий розбірний теплообмінник доводиться обслуговувати кілька разів: при першому ТО, за міжнародною статистикою, необхідно замінювати до 50% ущільнень (іноді й повністю) і 10-15% пластин, під час другого – 100% ущільнень і до 30% пластин, під час третього – знову 100% ущільнень і до 50% пластин. Як результат, за 7 років розбірний теплообмінник потребує практично вдвічі більше витрат, ніж нерозбірний».
В той же час експерт наголошує, що паяний теплообмінник складно зробити на велику потужність (від 1 МВт) і при задовільній якості води його краще не використовувати.
Замінивши ІТП, необхідно правильного розподілити тепло у приміщенні за допомогою балансувальних клапанів на стояках і радіаторних терморегуляторів, наголошує Вадим Алдошин. «Комплексне впровадження таких заходів підвищить комфорт і знизить енергоспоживання у житлових будинках на 25-30%, а також дозволить уникнути ситуацій, коли у квартирах на першому поверсі холодно (і додатково працюють електрообігрівачі), а кількома поверхами вище жарко – і мешканці відчиняють вікна», – каже фахівець, додаючи, що економія залежить від багатьох факторів: наскільки якісно утеплена будівля, в якому році вона введена в експлуатацію, з яких матеріалів побудована.
На 10-15% ефективність централізованого опалення підвищить і правильна прокладка та утеплення труб, реконструкція котелень. «Трубопроводи слід розглядати як комплекс елементів, які відповідають за певні втрати тиску, а отже – додаткові витрати електроенергії на роботу насосів, – розповідає експерт. – Чим краще характеристики кожного кульового крана, тим більш енергоефективною буде вся система транспортування теплоносія від котельні до багатоквартирного будинку».
За словами Вадима Алдошина, ефективність систем центрального опалення набагато вище індивідуальних. «Питома вартість тепла, приведена до 1 м3 газу або 1 т вугілля, дешевша у централізованих системах, – пояснює фахівець. – В Україні було вигідніше використовувати індивідуальні котли, оскільки ціни на газ для населення були в три рази нижчі, ніж для підприємств теплокомуненерго – якщо тарифи для юридичних і фізичних осіб зрівняються, індивідуальне опалення стане вдвічі дорожчим за централізоване».
На думку Вадима Алдошина, українці повинні вимагати більш високої якості послуг, дотримання температурного графіка, а теплоенерго дослухатися до споживачів. «Приміром, у Данії підприємства теплокомуненерго належать місцевій громаді, яка стежить за їх витратами та доходами від, наприклад, вироблюваної способом когенерації електроенергії, та зводить баланс, залежно від якого тарифи періодично коригуються, – розповідає експерт. – Жителі міста вирішують чи варто сьогодні вкладати в той або інший захід, що одразу призведе до збільшення тарифу, але в подальшому дозволить економити. Споживачі не почуваються скутими тарифами або умовами, які пропонує теплопостачальна організація, а керують процесом через своїх представників (депутатів)».
Джерело: Ecotown
