Не обійшлося без казусів на відкриті нового пам’ятника Тарасу Шевченку в Ірпені. Рівно о десятій годині почалися заходи до Дня Незалежності. Уся увага була максимально направлена на новий монумент Кобзарю, який встановили на центральній міській площі 21 серпня. Скульптура Тараса в молодому віці та героїв його творів в мініатюрах, зображених у цій же композиції, були огорнуті полотном в кольорах державного прапора – синій і жовтий. Як зазначив присутній на події мер Володимир Карплюк: «Були суперечки огортати пам’ятник чи ні, але я наполіг, що таки огортати».
Вийшло так, що синьо-жовте полотно не змогло саме спуститися з пам’ятника. Матерія просто зачіпалася за фрагменти скульптури, і її довелося просто тягти розриваючи. З боку це виглядало як розірвання Державного прапора в Національне свято – День Незалежності – під оплески ірпінських чиновників.
Погодні умови не сприяли й художникам, які в рамках «Ірпінського пленеру» влаштували показ своїх робіт на центральній площі. Картини час від часу вітер просто скидав на землю з лавочок та мольбертів, де вони були облаштовані.
На святі були й гості з Києва. Голова Національної спілки письменників Михайло Сидоржевський, народний артист Анатолій Паламаренко, екс-голова Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж, правнучатий племінник Тараса Шевченка. Всі вони чомусь як один, розповідали, про те, як Володимир Карплюк дбає про благо містян. Склалося таке враження, що промови писали їм усім в одному місці однією особою.
Пізніше під час концерту кілька разів у центрі Ірпеня пропадало світло, залишаючи святкову сцену без озвучення. Тож народні колективи вже як могли своїми голосами виправляли ситуацію. На той момент чиновницький «бомонд» вже залишив місце святкування. У багатьох простих людей склалося враження, що «начальству просто байдуже», і свято, і люди, і Незалежність, і Україна, яку вони в будь-який момент ладні проміняти на більш вигідне громадянство.
Автор: Юля СВІЧКОГАС
Я вважаю що ця назва для вашої статті зовсім не коректна. Я дивуюся як газети можуть перекрутити дійсність ситуації. Адже художники хотіли щоб була таємниця яка обвиває полотном пам’ятник над яким так старалися і так довго працювали над чудовою роботою. Замість того щоб розповісти про саму церемонію і пам’ятник ви приділили цілу статтю про випадково розірваний прапор. Софія 15 років.