Сьогоднішній, доволі короткий світловий день, виявився доволі насиченим на події у заплаві Ірпінь-річки.
Незважаючи на протести громадськості, судові заборони й заперечення здорового глузду (звісно, у кого він ще залишився) – продовжується будівництво так званого «ЖК Школа». На ньому наразі задіяні десятки робітників, туди-сюди шмигає на об’єктах будівельна техніка. Кудись (?) вони так поспішають, як не перед добром…
Із іншого боку залізничної колії – на правому березі навпроти Будинку творчості письменників – копирсається у прибережний багнюці якийсь екскаватор. Тепер вже без партійних прапорів. Тому наразі незрозуміло: що? для чого? І з якою метою? – розгорнув він там свою діяльність.
Згори по течії на нього потроху напливають остови. Неначе нагадуючи мільйонерам-невігласам дитячу програму шкільних підручників. Гідросистема – це цілісний організм. У тім числі й Ірпінь-річка, довжина якої 162 кілометри. Через що «почистити» (двієчники тішяться думкою, що справді роблять з річкою щось корисне) кілька окремо взятих кілометрів навпроти міста Ірпінь – це тільки для передвиборчого електо, точніше лохократу може видатися за щастя, і то не завжди. Як і сталося на недавніх виборах.
Враховуючи, що острови Ірпінь-річки за течією потрапляють у Дніпро, а потім у Чорне море, а звідти у світовий океан, не вдаючись у проміжні географічні подробиці, анонсуємо у наступних публікаціях «Зорі Приірпіння» розповіді про інші, вже пост-Ірпінські острови: Канарські, Сейшельскі, Мальдівські та Гавайські, до яких повсякчас прагнуть «сплавитися» фінансовими потоками Приірпінські мільйонери-забудовники.
