ПАЛАМАРЧУК ЯК УНІКАЛЬНЕ ЯВИЩЕ ІРПІНСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ

Наш відомий земляк Володимир Паламарчук відзначив перший день народження своєї другої півсотні років. Один мій знайомий не то жартома, не то всерйоз якось сказав, що жити в Ірпені й не знати Володимира Паламарчука – це ознака або приїжджих,  або невігласів. Але, гадаємо, не тільки їм, а й всім хто більше чи менше знає цю без перебільшення унікальну людину буде цікаво почитати в «Зорі Приірпіння» розповідь та теплі слова привітань на адресу Володимира Дмитровича

ПАЛАМАРЧУК ЯК УНІКАЛЬНЕ ЯВИЩЕ ІРПІНСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ
Володимир Паламарчук біля своєї хати.

Хоч більшість життя Паламарчука пов’язана з Ірпінем, народився він у далекій Інті. Там познайомилися й побралися його батьки, Дмитро Хомович та Валентина Максимівна, які в далеких шістдесятих роках минулого століття перебували у політичному засланні (очевидно, звідси й походить бунтарського-революційний дух Паламарчука). Відтак, перші чотири роки свого життя Володя прожив на Далекій Півночі. З дитячих спогадів тих часів розповідає про снігові замети вищі людського зросту. У них тамтешні мешканці пробивали тунелі, аби пересуватися від хати до хати північного поселення.

Відбувши заслання сім’я Паламарчуків переселилася до Ірпеня – за відомий тоді «тридцятий кілометр». У ті часи колишнім ув’язненим (політичним і не тільки) не дозволяли селитися у великих містах. Саме тут найбільше розкрився творчий талант поета й перекладача – батька Паламарчука – Дмитра Хомовича. Володимир згадує скільки відомих в українській і світовій історії людей побувало в їхній родинній оселі в Ірпені – Іван Миколайчук, Ліна Костенко, Григорій Кочур (переселенню цього відомого перекладача до Ірпеня, як і Дмитра Паламарчука посприяв Максим Рильський), Дмитро Павличко, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, і багато інших.

Вже скоро півстоліття сім’я Паламарчуків живе неподалік міськвиконкому на вулиці названій в честь його батька. Раніше вона називалася Східна, а будівлі виконкому взагалі не було. Володимир Паламарчук пригадує ті часи:

– Тоді нинішній центр Ірпеня мав зовсім інший вигляд, ніж тепер. Між поодинокими хатинками були пустирі та зарослі кущів. У тім числі й на місці нинішнього виконкому. На моїй пам’яті його будували. Будівельники жили неподалік – у вагончику, що стояв по вулиці Грибоєдова. Вони часто ходили до нас у гості. Пригадую, одного літа у нас гарно вродили помідори. Тож батько дозволяв їх брати будівельникам за дарма. Вони потім нам віддячили поштукатуривши новозбудовані кімнати в будинку.

Володимир Паламарчук пройшов службу в армії в Миколаєві. Буває, розповідає про армійські будні механіка морської авіації.

Потім навчання на біологічному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. За життя Володимиру Паламарчуку випало чимало помандрувати неозоро-романтичними дорогами та стежками біолога-дослідника. Захоплення гірським туризмом заносило і на Кавказ, і на Саяни, був на Байкалі, на Північному льодовитому океані, зокрема на острові Кільдін.

ПАЛАМАРЧУК ЯК УНІКАЛЬНЕ ЯВИЩЕ ІРПІНСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ
На цьому фото Володимиру Паламарчуку 22 роки. Знімок зроблений Сергієм Кобзєвим на перевалі Штаб під час другого походу сьогоднішнього іменинника на Кавказ

Наша новітня історія, роки незалежності України, пов’язана з активною громадсько-політичною діяльністю Володимира Паламарчука. Ще в далекому 1990-му він вступив до тодішньої різко опозиційної до комуністичної влади Української республіканської партії. Відтоді без Паламарчука не відбувалася жодна значима подія національного масштабу. Він був одним з перших, хто сім років тому вийшов на Майдан Незалежності, започаткувавши знакову в історії (сучасній і не тільки) акцію «Україна без Кучми». Його «трофейна» генеральська папаха запам’яталася мільйонам українців.

Господа родини Паламарчуків впродовж багатьох років була і залишається дотепер свого роду приватним центром чи клубом Ірпінського краю з громадсько-політичної та культурно-просвітницької діяльності. Вочевидь, цьому сприяє як зручне місце розташування у центрі Ірпеня, так і мистецька аура, що разом з Паламарчуками оселилася тут, сподіватимемося, на віки. Сюди приходили на політичні зібрання Сергій Бабайкін, Євген Жовтяк, Мирослава та Михайло Свистовичі, Оксана Коломієць, Петро Лясківський, Анатолій Матвієнко, Іполит Матіюк, Віктор Бархоленко і взагалі всі політично активні члени Ірпінської громади. Юридичну адресу цього будинку мали Ірпінська організація УРП, відділення ВГО «Громадський контроль». У подвір’ї, на повалених від санітарної чистки лісу соснах, започатковувався блок «За чесну владу». Чимало культурологічних справ та задумів зародилися в оселі Паламарчуків. Два роки тому в місті було створене Ірпінське Культурологічне Товариство ім. Д.Х.Паламарчука.

Та головне, що Володимир Паламарчук залишився простою й доступною людиною. До того ж – дуже оригінальною, нестандартною. От може зустріти когось зі знайомих на вулиці холодної зими й запропонувати сходити до річки чи озера скупатися. Причому, цілком серйозно. Адже вже давно є прихильником моржування. Тож побажаємо йому «сім футів під кілем» не тільки в зимовій ополонці, а й загалом – у життєвому фарватері.

 

Редакція газети і сайту «Зоря Приірпіння»

Arrow
Arrow
PlayPause
prodam
Slider
ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *