Двадцять п’ятого числа вибори. На дільниці прийдуть виборці і оберуть. Тих або інших. Це їхнє право. Нам журналістам дано лише допомогти людям в їхньому виборі. Інформаційно.
“Газета Гостомеля“, в ці останні перед виборами дні, познайомить своїх читачів з основними претендентами на крісло керманича новоствореної ОТГ. Першим на черзі кандидат від пропрезидентської партії «Слуга народу» Юрій Марчук.
Ще з шкільного віку з паном Юрієм весь час трапляються якісь оказії та скандали. Ось і на цих виборах стався грандіозний скандал, коли правляча в країні партія, раптово (за одну добу), змінили свого кандидата на голову в Гостомелі. Попередній претендент на кандидата Сергій Возний звинуватив в тому, що сталося місцевого забудовника Василя Думена, заявивши: останній прагне зробити селищним головою підконтрольну собі людину. В даному випадку – Юрія Марчука.
Він з’явився на орбіті бомонду селища в 2006 році. Саме тоді його вперше обрали депутатом до селищної ради. До цього Юрій не був помічений в якійсь там активності. Злі язики (а мабуть-таки, просто поінформовані місцеві люди) розповідають, що Юрко тоді сильно випивав. Намагався бути душею компанії, проте, якщо хтось під час застілля починав з ним сперечатися, відразу кидався в бійку. А так жив на гроші батьків, ніде роками не працюючи. Тинявся, містами і селами передмістя в пошуках товаришів по чарці та пригод.
А ж ось сталася Помаранчева революція. Юрко поїхав з цікавості на майдан і приїхав звідти людиною з замисленим чолом.
Почав ходити по селищу і розказувати за справедливість. Що селищна влада прокралася, пора й в Гостомелі зміни робити і т.д. Пити майже кинув. Дійшло до того, що у березні 2006 року наш герой депутатське посвідчення поклав до серця в кишені. Ось так буває.
Далі почалося ще цікавіше. Юрко місцевий будинок культури обслуговувати почав через очолюване ним мале підприємство «Брізант». «Бліни» на штангу там купляли за 25 тисяч гривень. Правив чималі гроші й з тренувальників спортзалу, не зважаючи на вік або матеріальне становище. На місцевому озері усі рибалки мали платити «членські внески» якійсь створеній Марчуком громадській організації. Ну й таких дрібних та більше витівок набралося чималенько. Нам так розповіли.
Розказали ще й про його витівки в магазині напроти церкви (шкода, що вже звільнилися ті продавчині, які бачили те ганьбище!).
Ось що одна жіночка повідала:
«Я в сельсовєті тоді працювала уборщіцею, на пів-ставки. Юрко бувало як нап’ється, то все собі чудить. То спати голий повність на лавці під ЗАГСом вкладеться. А ми ходимо від покрови до самолета і одежу його збираємо. Нам так соромно було. То в тележкі його п’яного катали. То він вранці побив водія маршрутки. Довго розказувать».
А далі нам ще цікавіше повідали. Як в наступних скликаннях Юрій Марчук земельні ділянки отримував на себе родичів та, навіть, знайомих. Земля отримувалася під ОСГ. Далі змінювалося цільове призначення. І будь здоров в прямому сенсі фрази. Продавай за гарненьку суму і живи на широку ногу.
Паралельно не забував погорлати на сесіях та мітингах (на півтори каліки). І ось має сите життя та імідж правдоборця.
В 2018 році стало обов’язкове декларування доходів та майна місцевими депутатами. Юрій Марчук став єдиним на усі 4 ради Ірпінського регіону, який не подав таку декларацію у визначений термін. Ще й набрався нахабності погрожувати журналістам, які його впіймали на брехні та порушенні закону.
Про співпрацю Марчука з забудовниками, зокрема Василем Думеном, писали усі ЗМІ регіону. Забудовник отримував землі з лісом під забудову. Депутати свої пайки. Найбільша з яких припадала тому, хто голосніше кричав.
Влітку 2019 року Марчук був в числі депутатів, які ініціювали «протест» проти селищного голови Юрія Прилипка. Сталося так, що Марчук за спинами своїх товаришів провів з кимось перемовини. В результати він кинув однодумців і став головою бюджетної комісії селищної ради. Отримавши, таким чином, доступ до бюджетних коштів селища. Бо за отримані земельні ділянки, вже й маму Марія в суд викликати почали. То треба було переміщуватися на «запасний аеродром».
Загалом, за Юрієм давно закріпилася слава кідали та брехуна. Вперше про відкрито заявив відомий журналіст Олександр Наказненко на сторінках редагованої ним газети. Через це Марчук затаїв на журналіста ненависть. І навіть привселюдно напав та вибив з рук і пошкодив журналістську камеру біля селищного ринку Гостомеля.
Був Юрій й на майдані, де він як член Партії регіону не тільки зараз, а завжди Марчук обирає партії діючої влади) спочатку вітав співробітників «Беркуту». А потім, перейшовши на інший бік вчинив дуже ганебний вчинок. Двох гостомельчан було тяжко побито, коли Марчук брехливо заявив, що вони «розвідники від Антимайдану».
Тепер ось Юрій Марчук в «слугах». Вам робити вибір, що, хто і куди. Але гарненько перед цим подумайте, все зважте.
І персонально до кандидата. Юрій Марчук, коли будеш читати це не думай, що тільки ти під прискіпливий інформаційний рознос потрапив. За тобою ще черга стоїть. Першим ти тому, що йдеш від партії Президента. І дуже шкода, що в Гостомелі від «СН» саме такий безробітний депутат. Як ти.
В перших коментарях під публікацією додаємо посилання на ряд публікацій стосовно героя нашої розповіді.
І останнє на сьогодні. Поспілкувалися ми з однією з вчительок пана Юрія (з зрозумілих причин прізвища називати не будемо). З її розповіді запам’яталося найбільше:
«Юрко ще в школі був таким. Дивне поєднання в його характері розбишацтва, потягу до чужого, дармового хорошого життя. Плюс така якась дитяча вразливість, коли йому вказують на його поведінку. Думала, що з роками зміниться хлопець. Аж ні. Шкода, але не виріс, не змужнів».
