В Ірпені розпочалися зйомки документального фільму або «Вірю в одвагу і шлях невгнутого Меча Свободи!»

Світлина зі зйомок фільму: творча група разом з першими добровольцями Ірпеня
Світлина зі зйомок фільму: творча група разом з першими добровольцями Ірпеня

20 січня розпочалися зйомки документального фільму про захист Ірпеня в перші дні війни командою митців “Гольфстрім продакшн”. Робоча назва фільму “Ірпінь. Позивний Письменник”. Продюсер фільму Михайло Гайдай. Режисер Юрій Беденко. Автор сценарію Сергій Мартинюк (позивний “Письменник”).

Мета – показати героїзм перших добровольців Ірпеня. Перші записи, кадри і інтерв’ю з безпосередніми учасниками вже записані. Проводили зйомки на першій локації штабу Ірпінських добровольців. Звичайно роботи попереду дуже багато. Але я переконаний – ми справимося!

Дещо наведу зі сценарію фільму. Сценарій написаний на основі моєї книги «Позивний “Письменник” або як Ірпінці bусню відірпінили». Книга має вийти в Одеському видавництві “Астропринт” до кінця лютого 2025 року.

“Перед вами моя праця «Позивний “Письменник” або як Ірпінці bусню відірпінили». Писав зі щоденникових записів, які робив на війні. По цій книзі буду знімати фільм «Позивний “Письменник” або як Ірпінці bусню відірпінили». Що хочу сказати? Ірпінь боронили самі добровольці. Нас було до 200 чоловік, і ми утримали місто. Ми добре розуміли: якщо впаде Ірпінь, то впаде і Київ. Тому стояли на смерть.

Творча група: режисер Юрій Беденко і лінійний продюсер Валентин Шевцов
Творча група: режисер Юрій Беденко і лінійний продюсер Валентин Шевцов

Писати почав одразу після дзвінка о 4.01 ранку 24 лютого 2022 року, коли мені повідомили, що москалі пішли і заходять зі сторони бульбашів. В Ірпені будуть швидко, і я знаю, що мені треба робити. Не повірите, але я станцював гопака. Сам собі сказав: «Нарешті. Маски скинуто. Моя Україна сьогодні потребує солдата Мартинюка, а не письменника Мартинюка. До зброї!» Основне гасло цієї 370-річної війни повинно бути тільки одне. Українці мають вбити, покалічити стільки окупантів, щоб вони найближчі 100 років при словах «Україна», «Українець» з переляку ховалися по підвалах і божеволіли від страху. Нам треба відбити бажання навіть думати погано про Україну.

Нас зрадили і списали зі списків живих. Вже намалювали нові карти світу без України. Нам давали три дні. Ми мали впасти, здатися і зустрічати нових (старих) загарбників квітами… Усі світові лідери вже підготували чергові звернення, в яких вони в черговий раз висловлюють своє занепокоєння і «начебто засуджують» путіна і його поплічників-убивць. Але готові взяти участь, звичайно «заради миру» в світі, в розподілі України і подальшого її знищення. Військові експерти з Америки, Європи, Азії бились об заклад і робили ставки, як на тоталізаторі — через скільки днів впаде Україна. Одні говорили, що через три дні, інші доводили, що через чотири-п’ять. Одні говорили, що росіяни дійдуть до Львова за тиждень, а інші переконували (спираючись на наукові розробки!), що їм потрібно буде 10 днів. Вони в черговий раз хотіли впасти на коліна перед рашистом-людоїдом і благати не чіпати їхні країни. Фу, гидота світова, яка називає себе елітою. Елітою чого? Елітою боягузтва і зради? Огидно до п’ят.

Зоряна Міронишена і група Сармата

Своє слово сказав Український народ. Ні, по-московському більше не буде. Пацюки москвинські грайте на балалайці у себе вдома і запивайте бояришником. І саме Ірпінці відірпінили руснявих загарбників так, що вони тікали з Київщини переодягаючись у цивільний одяг і кидали зброю, амуніцію, техніку. Чи не красунчики добровольці Ірпеня? Титани! 200 сміливців, без зброї, з мисливськими рушницями, розбили елітні частини “другої армії світу”. Від мертвого хутіна вуха, а не Ірпінь і Україна! Україна була, Україна є, Україна буде вічно. Ми чудово розуміли, що якщо впаде Ірпінь, то впаде і Київ. Тому стояли на смерть! Ми не боялися bусню. Ми боялися тільки одного, що ми загинемо і не вб’ємо десять рашистських покидьків.

Я з Ірпеня і мене не скорити. Ірпінці — нескорені люди!

Вважаю, що саме битва за Ірпінь стала вирішальною. Саме тут, в Ірпені й Приірпінні, пишеться новітня історія світу. Її вже написано, тільки світ ще не відчув цього Лелечого співу”.

І цей вірш написав дійсно о 6.00 ранку.

Українці, зупинімося над нашими могилами…

Нас взагалі хотіли знищити, але ми невмирущі!

Нас хотіли перетворити на добриво для московинської орди.

Нас хотіли зробити безправними манкуртами

Без роду, культури, історії та віри в майбутнє!

Не вийшло і не вийде! Така воля нашого Бога!

Розпалюю вогонь нашої майбутньої Перемоги!

Вірю в одвагу і шлях невгнутого Меча Свободи!

Світогор Лелеко.

Ірпінь. 24 лютого 2022. 6.00 ранку

 

Отже друзі. Прошу і вимагаю віримо в себе і віримо в Україну. У нас професійна команда митців і ми знаємо свою роботу, з першого дня я приєднався до команди Олександра Маркушина з власною мисливською рушницею ТОЗ-БМ 16 калібру. Бачив все, що відбувалося на власні очі. Бачив погане і хороше, бачив загибель друзів і фантастичний героїзм, сміливість і відвагу. Не бачив тільки одного: СТРАХУ В ОЧАХ ПЕРШИХ ДОБРОВОЛЬЦІВ!

Зоряна Міронішена

Було бажання рвати на шмаття клятих ґвалтівників, вбивць, мародерів, негідників, п’яниць. Як писав наш Тарас Шевченко: “кари катам, кари.” Ущербні покидьки час прощення минув. Будете відповідати. Не вийде зараз покараємо через 10 або 20 років. Московія навіть не зло. Московія зайва країна в світі. Московити кончені і ущербні покидьки. Зневажаю і вимагаю помсти. Б’ємо, знищуємо рашистів так, щоб при слові “Україна” обсирались і бігли на концерт до кобзона.

Постскриптум: Зараз всі вітають новобраного Президента США з офіційним вступом на посаду. Приєднуюсь до привітань. Багато читаю від українського сегменту ФБ обнадійливих дописів про “завершення війни”, “швидкий мир”. Цього не буде. Ще раз напишу:

Ніхто не візьме нас на поруки і не надасть гарантій безпеки. Це все фікція, міраж, гарна обгортка, від якої смердить.

Бо єдиним дієвим гарантом нашої безпеки є сильна армія, підтримувана згуртованим тилом.

Хочу розуміння від Українців: немає абсолютно ніякої різниці, хто буде при владі в США!

Абсолютно не важливо, хто там головує в ЄС.

Якщо ви слабкі – вас продадуть, подарують або обміняють на якусь цяцянку. Тому вимагаю – досить бути слабкими! Будемо сильними нам будуть допомагати, але ніхто не буде битися за нас.

Ворушимо міцне вогнище України і не даємо йому згасати! Не боїмося бути інакшими і доводити, що не той козак, який за течією пливе, а той, що проти неї. Нам є чим пишатися і з кого брати приклад.

Моя Україно!

Будуй – муруй світ,

у якому немає московита.

Не дай себе ошукати знову!

 

Сергій МАРТИНЮК,

(Письменник)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *