Саме такою видається нинішня ситуація у вітчизняній енергетиці. Посудіть самі. З одного боку рапортуємо про підвищення експорту електроенергії у Європу, який за 2011 рік зріс на 52,5% і склав 6,433 млрд. кВт/год (джерело: http://www.ugmk.info/news/v-2011-g–ukraina-narastila-jeksport-jelektrojenergii-bolee-chem-na-50.html), а з іншого весь час відчуваємо підвищення цін на різноманітні товари і послуги, яке нам мотивують підвищенням тарифу на енергоносії. З одного боку у нас, за дослідженнями експертів, «щорічний обсяг втрат економіки від неефективного енергоспоживання оцінюється на рівні 15-17 млрд. дол., енергоємність економіки України біль ніж в два рази перевищує показних розвинутих країн, а питома вага енергоресурсів у витратах на утримання та експлуатації житла досягає 60-80%» (джерело: http://jkg-portal.com.ua/ua/publication/one/-pdsumki-tizhnja-chinovnicka-teplomodernzacja-ta-gazova-dopomoga-ukrajini-25146). А з іншого «прогресивний» тариф на електроенергію для населення, на ще більше подорожчання якого очікують після парламентських виборів восени цього року. Здавалося б, за елементарною логікою – раз в Україні виробляється електроенергії більше, аніж споживаємо, то чому б не понизити тариф для населення – хоча б на період опалювального сезону, враховуючи дорожнечу російського газу?! Проте, виявляється, не все так просто. Про енергетичну марнотратність української економіки ми всі чуємо ще з часів розпаду Союзу. Проте розмови-розмовами, а знизити її не спромоглися ще й досі. З тієї простої причини, що це, виявляється, невигідно нашій олігархії. Адже чим вища енергозатратність економіки, тим більше можна накручувати тарифи й здирати платню прямо чи опосередковано з пересічних користувачів – тобто нас з вами. Відтак, наша надто вже енергозатратна економіка вимальовується у вигляді такої собі енергетично-фінансової піраміди, на верхівці якої «гарно влаштувалися» олігархи. Вони час від часу кидають простолюду «замануху» на кшталт: заплатіть ще більше за спожиту енергію (електрику, газ, квартплату) – і потім вам «буде щастя». Натомість самі собі влаштовують якнайдешевший передвиборчий розпродаж обленерго. А чому б не навпаки: тарифи для населення знижувати, а кошти за приватизацію обленерго та інших підприємств збільшувати?!
Втім, з точки зору майбутнього всілякі скуповувачі обленерго мені видаються такими собі «мисливцями за старожитностями». Адже майбутнє енергетики – за екологічними, відновлювальними й автономними (не плутати, з атомними:) її джерелами. Відтак, у перспективі (сподіваюся, досить близькій) енергоолігархи матимуть ще менший вплив на вартість енергоносіїв (у тім числі й «комуналку» та тарифи енергоспоживання для населення), аніж зараз сільськогосподарське міністерство на ціну картоплі, буряків чи цибулі, які вирощуються як великими агрофірмами, так і дрібними приватними господарями.
Автор: Олександр НАКАЗНЕНКО
