Так поводяться, як правило політики впевнені у тому, що залишаться при владі. Принаймні, їм так здається. Ті, у кого такої впевненості немає – поводяться доступніше й у спілкуванні спроможні вислуховувати не тільки приємне для себе. Як винагорода за це – вони можуть значно більше дізнатися про владу загалом і про себе особисто, а відтак отримують можливість адекватно планувати свої дії на майбутнє.
На жаль, не у кожного політика вистачає витримки чи аргументів переконливо відстоювати свою позицію й доводити свою точку зору в таких суперечках. Прикладом цьому є наступний мій діалог з народним депутатом, який навожу нижче.
Власне, найцікавіше розпочалося після запропонованої депутату для ознайомлення публікації під заголовком «ЕКОЛОГІЧНА ЕНЕРГЕТИКА ЯК ОПТИМАЛЬНИЙ ШЛЯХ ВИХОДУ З ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ». Далі, як-то кажуть, пряма мова:
ЖУРНАЛІСТ: Бачу, що Ви байдужі (чи безпорадні?) в енергетичних питаннях – тож, можливо, зацікавлять наступні суто політичні міркування-пропозиції:
В Україні на козацьких радах був такий звичай – нанизувати на козацькі списи старшину, яка, кажучи сучасними словами, була «корумпованою», «не виконувала передвиборчих обіцянок» і т. ін. У цьому плані хочу звернути увагу передовсім не на каральний, а на інший, так би мовити, побічний позитивний ефект. Страчений марновладець, здирник і хапуга – «в силу об’єктивних причин» вже не міг знову, кажучи сучасними словами, балотуватися на наступний термін. Такий механізм і забезпечував «свіжу кров» в органах самоврядування, належну ротацію кадрового складу тодішньої влади. Не в приклад владі нинішній, в якій ми від виборів до виборів простежуємо вертеп практично з одними й тими ж «акторами», таке собі кадрово-персональне пересипання з пустого в порожнє.
Сьогодні, тільки ми, виборці, можемо запровадити механізм швидкого оновлення влади. А саме, пропоную перед наступними виборами до ВР запровадити шкалу підрахунків, яка б фіксувала перебування всіх кандидатів у попередніх скликаннях Ради (у тім числі й поточному) – шляхом нарахування штрафних очок. Так, за депутатство у першому скликанні – 1 очко, другому – 2 очки… 7 очок – за нинішнє. Тобто до «резюме» кожного кандидата додавати кількість штрафних очок за попереднє перебування у ВР. Партійні списки також таким чином перерахувати й вивести загальну суму штрафних балів кожної партії, що восени-2012 балотуватиметься до ВР.
Відтак, маючи таку інформацію – ми й будемо робити свій вибір!
ДЕПУТАТ: Ви я бачу і «небайдужий», і «небезпорадний» в усіх питаннях:) То може Ви все самостійно зробите? Бо я не розумію,що Ви від мене конкретно хочете.
ЖУРНАЛІСТ: Конкретно: щоб ВР не приймала таких законів, як учора про захоронення ядерних відходів в Україні. Шляхи вирішення енергетичної ситуації окреслив у публікаціях вище. Самостійно я зроблю, якщо матиму відповідні повноваження. Тільки у такому разі виникає логічне запитання – навіщо нам такі депутати? І чи не пересилити тих, хто голосує за такі закони з Верховної Ради в Чорнобильську зону?!
ЖУРНАЛІСТ: Від загальних теорій переходжу до практики. Шукаю однодумців, які б взялися за впровадження цього: «СОНЦЕ І ВІТЕР ЯК АВТОНОМНІ ОПАЛЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ».
ДЕПУТАТ: Чудово, що Ви такий прихильник екологічного розвитку. Єдине зауваження – якщо Ви розібралися в енергозбереженні, спробуйте розібратися і у системі діяльності Верховної Ради. Принаймні, по-перше, тоді Ви не закидатимете прийняття рішення ВР депутату-опозиціонеру, бо, принаймні, б знали,що голосують за закони 226 карток (не депутатів, а в реальності – карток). І ці 226 картки – у Партії регіонів. А, по-друге, маєте сили переселити депутатів до Чорнобильської зони – переселяйте. Хіба я Вам заважаю це робити?
ЖУРНАЛІСТ: Наскільки мені відомо з інформаційних повідомлень за згаданий законопроект у другому читанні проголосувало 276 депутатів. При цьому ніхто не блокував трибуни, не влаштовував ніяких інших протестних акцій і т. ін.
Вашу позицію щодо міркування про переселення депутатів в Чорнобильську зону слід розцінювати як «таможня дет добро»? 🙂
ДЕПУТАТ: 1. Я взагалі ніколи не «блокував трибуни». Навіть коли був підданий побоям з боку 5 депутатів від Партії Регіонів – і то захищав власне робоче місце! 2. «Блокування трибуни» – непродуктивний спосіб для опозиції в її нинішньому стані. 3. Проявіть ініціативу. Хочете їхати з кимось в Чорнобильську зону (самі, з депутатами чи ще якось) – то будь ласка! 4. Не бачу жодного конструктиву.
ЖУРНАЛІСТ: Конструктив якраз висловлюю у своїх публікаціях, де пропагую перехід до використання природних відновлювальних джерел енергії. Я не хочу їхати (захотів би, то поїхав) в Чорнобильську зону, а хочу щоб туди більше не звозили радіоактивного хламу – там і так досить. І взагалі, пора відмовлятися від «мирного атому».
Чому ж «непродуктивний метод» в одних випадках застосовують, а в інших ні?
ДЕПУТАТ: «Неконструктив» – це Ваша розмова зі мною. Що Ви від мене конкретно хочете???? Я не маю можливості впливати на Партію Регіонів та її голосування у ВР, не маю можливості (бо я – опозиціонер) впливати на політику Кабміну. Всі Ваші пропозиції звелися поки що до «перевезення депутатів у Чоробильську зону». Як на мене – тут конструктиву немає. Спробуйте щось зробити, а не спамити.
ЖУРНАЛІСТ: Конкретно: повідомляю депутатам (не тільки Вам одному), що про них думає народ. Якщо не можете взагалі ні на що впливати, то навіщо нам такі депутати й парламентські опозиції взагалі? Пропоную скоротити чисельність ВР до 226 депутатів. Конструктивна пропозиція?
ДЕПУТАТ: Cкорочуйте. Які проблеми? Створюйте партію, проходьте до ВР. Вносьте зміни до Конституції і змінюйте її. Які проблеми? Дерзайте!
ЖУРНАЛІСТ: Створили таке законодавство, що фактично перетворили орган народовладдя у ЗАТ «Верховна Рада», а тепер кажете «приходьте до ВР. Які проблеми?»:) Відтак, у плані скорочення поголів’я депутатів пригадується досвід казкових богатирів у боротьбі зі Змієм Гориничем.
ДЕПУТАТ: Ну, якщо Ви не спроможні прочитати навіть Конституцію, то чим я можу Вам допомогти? Чи якщо Ви не маєте логіки (тому що логіка б мала підказати, що проблема не в кількості депутатів, а в якості!), то чим я можу Вам допомогти? Зверніться, будь ласка, коли у Вас визріє якась більш конструктивна пропозиція.
ЖУРНАЛІСТ: Щодо виборів до ВР я вже неодноразово раніше висловлював свої пропозиції, але їх не врахували, приймаючи нині чинний закон про вибори. До речі, з дивовижною одностайністю влади й опозиції – 300 з гаком голосів (вже забув скільки). Тож який тепер резон знову їх виголошувати, якщо даний закон вже прийнятий?!
Відтак, звертаюся до Вас та інших політиків, з якими тут спілкуюся, з іншими пропозиціями щодо екологічної енергетики. Ви їх не сприймаєте. Чи не можете збагнути?
Тоді ось Вам пропозиція на вже давно «розжовану» в передвиборчих гаслах тематику. Проте, навряд чи можна бути задоволеним її фактичної реалізацією. Йдеться про підтримку національного виробника. Далі – суть пропозиції:
Пропоную запровадити такі заходи. Наприклад, оголошується, що з 1 січня 2014 року всі державні установи, від Адміністрації Президента, ВР, КМУ і до кожної райдержадміністрації обслуговуватимуться винятково автомобілями українського виробництва. Приватним особам не заборониш купувати авто з-за кордону, а от посадовців можна й треба поставити перед фактом: скоро буде їздити на «Волинях» та «Запорожцях». Відтак, у вас є час звернутися до директорів вітчизняних автозаводів – поцікавитися, що потрібно зробити для того, аби наші машини були не гіршими за «Лексуси» та «Мерседеси»? До речі, таким же чином можна впроваджувати й екологічний транспорт, додавши до відповідного розпорядження: державні установи повинні обслуговуватися автомобільним транспортом вітчизняного виробництва, який працює винятково на електроприводі. У такий спосіб – через суворе зобов’язання державним установам – можна підтримувати національне виробництво не тільки автомобілів, а й багато чого іншого (будматеріалів, меблів, оргтехніки…).
ДЕПУТАТ: Ми це пропонували в 90-х роках (коли ще був шанс зберегти національне автобудування). Наразі українське авто просто зникло…
ЖУРНАЛІСТ: Так треба відроджувати! Й не тільки авто, а все національне. Тим більше, що саме зараз настав революційний момент в автомобілебудуванні. А саме – перехід до електромобілів. Тобто багато чого у цій галузі запроваджується нового, багато у чому починають з початку. Якраз момент наздогнати й підняти вітчизняне вже не просто автомобіле, а електромобілебудування.
ДЕПУТАТ: То відроджуйте! Будь ласка! Зробіть хоч щось! :):):)
ЖУРНАЛІСТ: Коли Ви у 90-х роках «це пропонували», то Вам, бува, ніхто не казав «прийдіть до влади – зробіть хоч щось»? А тепер Ви вже прийшли до влади. Й років зо три були більшістю. І що Ви разом з «помаранчевими» колегами зробили зі своїх попередніх пропозицій?
ДЕПУТАТ: Я ніколи не «був при владі» (тобто не був у виконавчій владі). Щодо діяльності у ВР – то пропонував власні законопроекти. Більшість їх відхиляла. Ви просто не дуже обізнані з діяльністю парламентів. Спробуйте трохи підвищити рівень своєї ерудиції.
ЖУРНАЛІСТ: Ви б ще запропонували мені перекваліфікуватися у Вашого персонального літописця :). Зрозуміло, що Ви не були у виконавчій владі, а також не були президентом України, не були слюсарем чи токарем й багато ким ще у довгому суспільному «ланцюгу», від кого тією чи іншою мірою безпосередньо залежить практичне здійснення багатьох добрих задумів-намірів. Але ж, погодьтеся з тим що: по-перше, не можливо одній людині бути всім, вищеперерахованим, а по-друге, бути членом парламентської більшості найвищого законодавчого органу країни – це великі повноваження й можливості, а також велика відповідальність!
На цьому мій діалог з депутатом чомусь (?) перервався (принаймні, поки що). Слуга народу вже довгенько не відповідає на конкретний закид, хоча його бачили, як він неодноразово «пробігав інтернетом», тобто наразі живий-здоровий… Зрештою, грець з ним – не хоче спілкуватися, то й не треба. Але у мене запитання до громадськості: чи прийнятно народному депутату (свого часу представнику парламентської більшості, а тепер вже меншості) «ліпити відмазки» на зразок «ніколи не був при владі»? Адже мандат ВР – це можливості й повноваження, яких не має й не матиме 99,99% українців. І на що взагалі впливає чи може впливати депутат Верховної Ради України?
Автор: Олександр НАКАЗНЕНКО
