У морській безодні

Хочеш, я розкажу тобі про море…

Настане час, ми обов‘язково поїдемо до нього, як і мріяли колись.

Море…

Живе, безкрає, глибоке, насичене кольорами і силою, крім зовнішньої краси воно має безліч властивостей:

колір, смак, запах, дивовижний підводний світ.

Море живе, воно уміє зцілювати, наділяти енергією природньої сили, що є тільки у стихії всесвіту.

Ця сила дає людині нові відчуття, по іншому сприймається світ і усе живе в ньому.

Море дарує Божественну Любов…

У морській безодні

Колір… це перше, що бачить людське око і запам‘ятовує…

Колір залежить від густини води, сонця, погоди, пори року.

Червоне море різне за кольором, в залежності від широти.

Але в Шармі колір морської безодні особливий, надзвичайно гарний і глибокий по насиченню.

Майстри, що знаються на змішуванні кольорів, називають його графітово-ультрамариновий.

Густина води… її можна відчути шкірою, на дотик, тілом – занурившись в пружний ультрамариновий об‘єм безодні.

Колір і густина надають об‘єм і розуміння того, що це жива субстанція, жива, чуттєва, вразлива і дуже сильна та розумна.

Світ моря це світ незвіданого та не дослідженого повністю іншого виміру.

Усе що бачимо з поверхні захоплює, чим глибина більша, тим більше враження і краса відтінків живого підводного світу.

Розщелини дна, що йдуть у неосяжний простір морської безодні, дивовижної краси, корали незвичайних форм і розмірів…

Метушня дрібної риби, яскравої, прибраної в ситцеві сарафанчики та сукеночки: жовто-блакитні, фіолетово-сині, чорні в білу цяточку, яскраво-червоні в синій горошок.

Це не просто розмаїття, це вишуканий подіум з палітри кольорів та фасонів якій позаздрив би самий знаний модельєр Світу.

Тут на подіумі, кожне створіння граціозно дефілює, займаючись буденними справами, дивуючись на пропливаючих повз велетнів, що тицькають пальцями та жестикулюють.

У глибоких морських печерах, що не видно оку з поверхні води, корали розплели своє павутиння, яке має різну товщину і плетіння, від тоненької тендітної ниточки до крученого волокна, віртуозно заплетеного у неймовірної краси опахало.

Під вечір невидима рука Творця розкидає світлочутливі вогники, вони подібні нашим яскравим дощикам, котрими прикрашаємо ялинку, дрібнесенько порізаними.

Світлячки вільно пропливають, поблискуючи, то яскраво фіолетовим, то жовтогарячим кольором.

Втомившись, сідають на павутиння коралів, де дрібні яскраві рибки мов іграшки на ялинці серед вогників – світлячків створюють довершеність композиції.

У морській безодні

Так море готується до зустрічі…

Ще море співає, різними голосами від шепоту до потужного хорового органного співу …

Хвилі перетікають з однієї октави в іншу і ця музика не припиняється ні на мить…

Слухати можна безкінечно довго, це вічна музика живої безодні іншого виміру життя, де ми люди лише гості.

Ми мріяли про море, пам‘ятаєш?

Воно вже чекає…

Ми лише гості в його казкових шатах, яким дарували життя і можливість бути серед Господніх щедрот Всесвіту.

 

Олена МИКИТОВИЧ

2019 рік, січень

ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *