День перший
Минулого тижня паломницька група з Гостомеля відвідала з поїздкою храми Волинської, Рівненської та Тернопільської областей. Сприяння поїздці прочан надав Гостомельський селищний голова Юрій Прилипко. Як відомо, Юрій Прилипко вже давно надає допомогу у відвідуванні православних святих місць.
Після нічного переїзду на комфортабельному автобусі «Неоплан» о 6-й годині ранку паломники прибули до розташованого поблизу міста Володимир-Волинський села Зимне. Саме тут знаходиться найстаріший в країні Святогірський Успенський Зимненський ставропігійний монастир. Прочани відвідали Службу Божу в церкві та приклонилися перед іконами. Приїзд наших паломників співпав з прибуттям до монастиря митрополита Київського Онуфрія. Мабуть, це теж добрий знак для подорожуючих.
Сам храм вражає своєї Божественною енергетикою, величчю архітектури в оточенні найкрасивішої природи Волині.
Далі автобус з прочанами рушив до стародавнього Володимир-Волинського. Зупинку зробили біля Свято-Успенського кафедрального собору.
Свято-Успенський собор – це пам’ятка архітектури 12-го століття (1160 р.). Розташований поряд з древніми земляними валами. Разом з єпископським будинком та дзвіницею складає укріплену резиденцію волинського єпископату. У соборі знаходяться такі православні святині як Братська ікона Матері Божої, древній Хрест-Голгофа (14 ст.), ковчег з мощами святого Тадея Успенського. Тут також розміщена усипальниця князя Данила Галицького.
У парку біля собору встановленні скульптури князів України-Руси.
Місто Володимир-Волинський відоме з десятого століття. Було центром Галицько-Волинського князівства. В чотирнадцятому сторіччі місто отримало Магдебурзьке право. В місті лишилося багато пам’яток різних історичних епох: цивільних та релігійних. Прогулюючись його затишними міськими вулицями відчуваєш атмосферу музею під відкритим небом.
Годині о другій дня автобус прибув до центру Луцька. Саме там розташований величний Замок Любарта. Це один з найбільших, найстаріших і найкраще збережених до нашого часу замків. Саме В’їзну вежу замку зображено на купюрі в двісті гривен. Поряд з Лесею Українкою, яка мешкала поруч з замком і часто відпочивала біля дерева, який здобув назву Лесин ясен (шкода, але він не зберігся до наших днів).
Вхід на території замку пролягає через В’їзну вежу. Далі гості по бажанню оглянули архітектурні споруди: Стирову вежу, Владичу вежу, Замок Чарторийського, інші замкові споруди. Хто обмежився оглядом панорами величних будівель знадвору, а хто й піднявся на саму фортецю. Усім було дуже цікаво і пізнавально.
Далі паломницький шлях проліг на Рівненщину. І надвечір за півгодини по старому шляху автобус прибув до села Онишковичі Дубенського району.
Цілющі властивості води з джерела в Онишківцях відомі з давніх давен.
Ще за часів татарської навали тут був храм. Пізніше за переказами сталося об’явлення ікони Святої Анни і почало бити цілюще джерело. Було збудовано капличку.
Нині в Онишківцях скит Городоцького жіночого монастиря. Облаштовано жіночу та чоловічу купальні.
В Онишківцях вода лікує тіло, а молитва душу. Особливо виразні зображення Святих, Богородиці, Сина Божого на стінах купальні. Майстер робив їх з вірою в Бога, зі справжньою вірою, яку неможливо підробити.
Село Онишківці теж пережило складну історію. У роки Першої Світової війни через нього проходила лінія фронту (ще збереглися залишки австрійських окопів). Тоді ж вторженці знищили православний храм. Згодом, за радянських часів, намагалися заглушити джерело. Та Божа сила перемогли усі нечестиві забаганки і тепер до джерела Святої Анни стікаються прочани з усіх усюд.
Нашим паломникам не завадив навіть сильний дощ, що трапився під час їхнього візиту.
Зі скиту біля джерела маршрут гостомельських паломників проліг до центру православ’я на Західній Україні – Почаєва. Там на мандрівників чекала вечеря та спочинок перед другим днем подорожі.
