Коронавірусний піар політичних банкрутів

Тема карантину й коронавірусу стала головною у всесвітньому медіа-просторі. Україна і Приірпіння – не виняток. Хтось реально робить важливі кроки, аби зупитинити поширення цього вірусу, а хтось використовує його для свого чергового піару.

Майже 4 роки Володимир Карплюк керував Ірпенем, після офіційної відставки вже понад півтора року сірокардинальствує в місті, яке за версією його пропагандистської машини – семимильними кроками прямує шляхом європейського розвитку.

І так швидко прямує, що не помічає окремо взяті цілі сфери і галузі в регіоні, що безнадійно відстали від авангарду забудовників, які мають маєтки, рахунки й розваги за кордоном, а до Ірпеня повертаються на дерибанні сесії та заради передвиборчого піару. Такою відсталою галуззю за правління КіНО (Карплюка і «Нових облич») у «місті здоров’я» стала медицина.

За цей час в Ірпені стару лікарню на Садовій перероблено під дитячу поліклініку. Новий медичний корпус навпроти неї із 2016 року на рівні обіцянок і фундаменту. Лише з настанням карантину і з огляду на перспективу майбутніх виборів там знову почали ворушитися будівельники. Наразі відкрито дві нові амбулаторії. Це кілька сотень квадратних метрів.

Водночас протягом правління в Ірпені КіНО було зведено більше мільйона квадратних метрів комерційного житла, за яке отримали мільярдні прибутки, крихти з яких потрапили до місцевого бюджету. Більшості наближених до Карплюка забудовників пайову участь, всупереч вимогам закону, зараховують виконаними роботами. Кошти, що таки доходили від забудовників до бюджету, десятками мільйонів переводилися на парки та набережні, головна мета яких створити привабливу картинку для залучення нових покупців квартир.

Про такі «дрібнички», як занедбане інфекційне відділення Ірпінської міської лікарні, ніхто з влади не згадував більше п’яти років. Допоки не  клюнув смажений півень у насиджене нею місце. Тепер сполохалися й похапцем зібралися його відремонтувати, звісно не забуваючи при цьому піаритися. Думаю, що встигнуть – якраз до закінчення карантину.

Зараз багато людей запитують: чому не роздають маски та інші засоби індивідуального захисту ті, хто звично перед виборами тоннами роздавав дорогу агітаційну продукцію та всілякі «подарункові набори» виборцям? Де вони поділися? Чому їх немає зараз?

Як на мене, відповідь проста. Політикани випускають і роздають те, на чому вміють заробляти. Не можуть вони переступити через себе, аби робити для людей те, що їм самим не вигідно. Не знайшлося серед КіНОшників підприємців, які б спеціалізувалися на виробництві засобів антивірусного захисту чи могли б запустити таку виробничу лінію. А от наживатися на будівельних схемах – вони неперевершені майстри.

Тому й взялися активно піаритися на реконструкції стратегічного медичного об’єкту, який в нормальних господарів мав би постійно підтримуватися в належному стані, а не ремонтуватися поспіхом під час оголошення всесвітньої пандемії.

При чому попри аврал – повним ходом іде піар. Не називаються ні загальний кошторис ремонтних робіт, ні точні суми внесків підприємців. Все робиться у звичному для КіНО форматі: для громади мінімум відкритої інформації, максимум піару «потрібних» персонажів.

Знову на перші ролі вийшов відставний мер Ірпеня Карплюк, який після від’їзду до Лісабона, звідки навчав по інтернету, як правильно мити руки, отримав від жартівників ще один титул: Спаситель Коронавірусний.

Коронавірусний піар політичних банкрутів

Повернувшись звідти (у багатьох виникли питання його здоров’я після Лісабону) Карплюк знову почав «світитися» у провладних агітках в ролі головного «масовика-затєйніка» реконструкції інфекційного відділення. Власне, на яких підставах? Голова якоїсь незрозумілої «Інвестиційної ради» керує процесом, який мають очолювати посадові особи і фахові будівельники, а не ті, хто під їхнім виглядом навчилися «освоювати» до своїх кишень бюджетні кошти та інші ресурси Громади.

Видається, м’яко кажучи, дивним той факт, що із серпня 2018 року безробітний Карплюк, який до цього ще чотири роки «невтомно працював» за 10 тисяч щомісячної офіційної зарплати, ще й досі має кошти не тільки для поїздок за кордон, а й недешевих реконструкцій на зразок інфекційного відділення. Це при тому, що минулого літа без толку викинув тільки офіційно десятки мільйонів на агітаційну компанію до Верховної Ради, куди його не обрали. Відтоді ще й досі вистачає ресурсів на постійну медіа-підтримку його діяльності та сірокардинальського впливу на недовідставлену ірпінську владу.

Природно виникає запитання: за чий рахунок цей «банкет під час чуми»?

 

Олександр НАКАЗНЕНКО

ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *