Вирубувати ліс в районі переїзду та рити канави під фундамент майбутнього будинку розпочали ще влітку 2008-го. Їхня глибина сягала близько метра-півтора. Хто б міг тоді подумати, що на цьому місці, наданому під індивідуальне будівництво, практично за рік зросте чотириповерховий (плюс п’ятий мансардний поверх) багатоквартирний будинок.
Втім, обізнані з подібними ірпінськими будівельними традиціями безумовно знали про таку перспективу. Загалом, схема така. Викуповується чи надається рішенням Ірпіньради земельна ділянка під «індивідуальне житлове будівництво та ведення особистого селянського господарства» – як правило, стандартні 10 соток. Потім вся ця ділянка забудовується по периметру кількаповерховим будинком з квартирами на продаж. Причому, часто квартири продаються та заселяються мешканцями задовго до введення в експлуатацію такого будинку, в якому можуть бути відсутні важливі «блага цивілізації».
Світло, газ, водопровід покупці квартир можуть, що називається, перевірити власноручно. А от з каналізацією в таких будинках трапляються конфузи – він може бути не підключений до міської каналізаційної мережі. Забудовнику-продавцю простіше й дешевше закопати під будинок цистерну для стоків, продати квартири – а далі вже справа самих довірливих мешканців-покупців, як вирішувати фекальні та інші проблеми, які почнуть проявлятися в таких будинках.
На прикладі, згаданого будинку біля залізничного переїзду можна передбачити, що їх виявиться чимало. Ось що розповів кореспонденту «Зорі Приірпіння» про особливості спорудження цієї багатоповерхівки Костянтин Кузьменко, директор дитячого благодійного центру «Надія», що опинилася по-сусідству зі згаданим самобудом.
– Цей будинок споруджений з порушенням будівельних норм, фактично, став аварійним ще до введення його в експлуатацію, – говорить Костянтин Васильович. – Сам бачив як бетонні плити перекриття клали просто на стіни з ракушняку. Питання, скільки часу вони витримають таке навантаження? Там вже з’явились тріщини в стінах. Тож перед продажем квартир їх замаскували штукатуркою. Вочевидь, що буде потім з цим будинком – мало цікавить забудовника на прізвище Сінчук. Внаслідок його діяльності вже виникло чимало проблем у сусідів цього будинку, а закладено як міна уповільненої дії – ще більше. Зокрема, і для центру «Надія», діти якого п’ють воду з свердловини, що знаходиться на нашій території. Через відсутність підведеної каналізації до цього багатоквартирного будинку виникає загроза потрапляння нечистот у водоносні шари, з яких ми беремо воду, щоб готувати дітям їжу. Вирубано 10 соток лісу тільки для будівництва, потім ще для прибудинкової території. Зараз рубають ліс для під’їзду до будинку, маючи намір користуватися дорогою біля дитячого центру «Надія», облаштованої за наші гроші.
Окрема історія з комунікаціями цього самобуду. Задля їх підведення забудовник врізався у газову та водопровідну труби малого діаметру, не передбачені для постачання до багатоквартирного будинку. (До речі, потім газ та воду відрізали). Тож зараз цей будинок стоїть без газу й води та каналізаційного відведення. Попри те, що він не введений в експлуатацію – у ньому живуть люди, які заплатили за квартири. Чув, що чимало поселенців вже жалкують про це й вимагають у забудовника Сінчука повернути їм гроші назад.
– Цікаво, а куди дивиться місцева влада? Міський голова Олег Бондар на словах так затято виступає проти таких забудовників…
– Від Сінчука я чув зовсім інше. Коли ми, жителі навколишніх будинків, зібралися, аби висловити протест діям цього забудовника, то Сінчук нам відповів, що йому Бондар дозволив таке будівництво. Мовляв, якщо комусь щось не подобається, то всі претензії до мера міста.
– Знову ж таки, це все на словах. Забудовник показував вам дозвільні документи з підписом міського голови?
– Не показував. Гадаю, що в нього їх немає. Просто нинішня поки що влада негласно (не важко здогадатися завдяки яким стимулам) дає згоду на такий земельний дерибан та «безпредєл» забудовників на ній.
Справді, ситуація з цим багатоповерховим будинком неподалік залізничного переїзду (у квадраті між вулицями Котляревського, 6-та лінія, Полтавська та Лесі Українки) неоднозначна й вочевидь потребує поглибленого дослідження та контролю з боку відповідних органів. Якщо будинок справді не відповідає будівельним нормам і небезпечний для проживання, то хто відповідатиме в разі якогось лиха? Хто будували його чи ті, хто підписували дозволи на введення в експлуатацію?
А «попереджувальний дзвіночок» з цього будинку вже пролунав у травні місяці. Тоді серед ночі тут сталася пожежа, в якій загинула людина. Очевидці розповідають, що відсутність належного під’їзду пожежній машині ускладнила гасіння вогню…
Автор: Олександр НАКАЗНЕНКО
