ОСОБЛИВОСТІ НАЙМУ-ЗДАЧІ ЖИТЛА В ІРПЕНІ

Настав черговий сезон здачі-найму житла в Ірпені та Приірпінні загалом. Пов’язаний він передовсім з літніми канікулами у навчальних закладах Ірпінського регіону, найбільшим з-поміж яких є Національний університет державної податкової служби України (НУДПСУ), який ще за давньою звичкою часто називають Податкова академія в Ірпені. Студенти, старшокурсники та новачки, що тільки-но поступили до вузу, вже заздалегідь підбирають собі житло на осінь. 

Раніше в Ірпені наймали житло переважно ті, хто не мав змоги платити дорожнечу в Києві. Ще якісь 10-15 років тому вона була на кілька порядків менше. Проте розширення Податкової академії спричинило наплив бажаючих наймати житло в Ірпені. Спочатку, в районі самої Академії, невдовзі студенти розселилися по всьому Ірпеню, і далі – по Приірпінню. Причому, буває по кілька на одне ліжко. Та про це далі. 

Інші категорії наймачів житла – це робітники-будівельники чи просто кажучи, шабашники. Також часто наймають житло в Приірпінні ті, хто працюють у Києві, але не можуть сплачувати за тамтешніми розцінками. Або ж, навпаки, хочуть жити у заміському будинку (котеджі чи просто добротній садибі), аби насолоджуватися природою чи з банальних міркувань – мати місце поставити авто (часто не одне в сім’ї). Окреме житло в Приірпінні (це Ірпінь, Буча, Гостомель, Романівка, Стоянка, Ворзель) коштує від 1500-2000 гривень і більше. Зрозуміло, в такому помешканні повинні бути наявні всі блага цивілізації. Окрім того, часто наймають окремий будинок у приватному секторі, де окрім всіляких зручностей для людей, повинен бути гараж, або принаймні місце для стоянки автомобіля. Проте переважна більшість наймачів житла – це контингент, що винаймає окрему кімнату чи ліжко-місце. Зараз воно в окремому чи квартирному будинку коштує від 400-500 гривень на місяць. Іноді можна знайти й дешевше, наприклад, у якійсь занедбаній хатинці-«времянці», з пічним опаленням, де всі зручності надворі. Часто буває, що таке житло намагаються здавати ще дорожче. У такому випадку слід мати на увазі, якщо вода в колодязі й туалет у дворі (навіть, якщо вам у хаті й не дуже треба), то таке житло повинно коштувати на порядок дешевше, ніж з усіма зручностями. 

Почнемо інформацію-всеобуч бажаючим наймати житло в Приірпінні з ситуації, коли якесь житло здається вперше. Як правило, це занедбана хатинка, в якій давно ніхто не жив. Таке житло потребує ремонту, причому часто не косметичного, а капітального, у тім числі й проведення (чи переобладнання зношених) комунікацій – водопроводу, каналізації, відключеного газу чи світла і т. п. У таких випадках можна почути від господарів – відремонтуйте, підключіть і й живіть скільки завгодно, причому безплатно або ж за символічну платню. Втім, як засвідчує практика, після ремонтів та облаштування житла законні господарі на нього вже дивляться іншими завидющими очима. Особливо, коли віддана квартирантам хатинка починає виглядати краще за їхнє житло. Тоді господарі починають шкодувати, що задешево пустили когось жити. Тож у таких випадках краще наперед оговорити, що за такі-то ремонтні роботи можна буде жити такий-то час. Ще порада – особливо не поспішати з ремонтами й приведенням до людського вигляду, навіть, якщо в у вас є вміння, бажання та технічні засоби виконати необхідні роботи.

Бо як казав один знайомий, що вже роками кочує Ірпінем та околицями, наймаючи житло – ремонтувати й облаштовувати своє житло (тобто не своє, а те, в якому на даний час проживаєш) – це виходить, що само собі ж накручувати плату за його найм. У вже облаштованому й придатному для проживання помешканні виникають інші ускладнення. Передовсім, це стосується випадків, коли ви наймаєте не окреме житло чи чітко визначено окрему кімнату, а куток чи як-кажуть ліжко-місце. Часто скупі господарі беруть з кожного поселенця одну й ту ж «таксу» за місце в кімнаті, при цьому прагнуть втиснути в неї якомога більше народу. Відтак, виходить абсурдна ситуація – чим гірші умови проживання, тим більший прибуток від житла. Було таке, що на одному ліжку «тимчасово» спали дві дівчини, доки зажерливий господар житла в Бучі шукав друге ліжко. Цей пошук тривав кілька місяців, при цьому плату за проживання він брав по повній – по 1000 гривень з кожної квартирантки. Вони жартували, що від такого «спарення» на одному ліжку ризикували втратили традиційну сексуальну орієнтацію. Але це, так би мовити, крайнощі – на щастя, не всі здавачі житла такі кончені. Принципово інший приклад. Якось один мій знайомий Сергій дав можливість певний час пожити в будинку, який був виставлений на продаж. Платив я тільки за комунальні послуги. Умови мого проживання були такі – щоб я туди водив дівчат, аби хата даремно не простоювала, натомість у разі продажу будинку потрібно було оперативно виселитися. 

Ці кілька місяців прожитих в Ірпені на вулиці, яка раніше мала назву Щаслива (умисне не називаю сучасну назву, аби спонукати до вивчення історії міста) справді видалися щасливими, причому, не тільки для мене… Але це також, так би мовити, приємний виняток із загальної традиції здачі-найму житла в Приірпінні. 

Аби уникнути перенаселення однієї кімнати, варто зразу обумовити – що це кімната для двох (чи трьох) людей і така-то платня з кожного. Дехто домовляються про плату за кімнату загалом, а потім вже самі визначаються у скількох там житимуть, тобто на скількох ділитимуть загальну суму квартплати. Такий принцип найму прагнуть знайти ті, хто живуть (або збираються зажити) цивільним шлюбом зі своєю парою. Часто трапляються ситуації, коли наприклад, живуть дві дівчини в одній кімнаті, а потім одна вирішила завести хлопця. Принагідно розповім про подібний типовий для Ірпінських студентів випадків. Винаймали одну окрему кімнату дві подруги-студентки. Одна з них вирішила завести хлопця. Майже рік вони жили втрьох в одній кімнаті. На одному ліжку спали хлопець із дівчиною, на іншому – одна дівчина. Допоки хлопець не почав перебігати з одного ліжка на друге. Словом, подруга відбила в подруги нареченого. Відтак, та дівчина, що залишилася без кавалера, сама виселилася з тієї хати (зрозуміла річ, суто психологічно – не могла вона там жити далі). Тож на її місце хазяйка поселила іншу студентку. Знову зажили у кімнаті втрьох – дві дівчини й один хлопець. Тільки вже недовго. Дівчина, яка відбила хлопця у подруги, побоялася, що нова поселенка, досить ефектна й приваблива кокетка, може вчити відносно неї так само, як і вона раніше зі своєю подругою. Тож скоро ця парочка переселилася в іншу, вже окрему квартиру. 

Загалом, звична картина, коли на найм житла впливають всілякі «любовні трикутники», «квадрати» та інші геометричні фігури, з яких вибудовуються інтимні зв’язки та сімейні обставини. Наприклад, молода пара часто шукає окреме житло, мотивуючи це неможливістю жити далі разом із батьками. Брокер перепитує в молодят для перестраховки: може, вони помиряться з батьками, передумають наймати квартиру й житимуть разом. Ті відповідають у такому плані: для того, щоб об’єднатися – потрібно докорінно роз’єднатися. 

Чимало курйозних випадків доводилося чути у стосунках між наймачами та здавачами житла. В Ірпені наймають житло не тільки студенти, а й викладачі. Один з таких «світил науки» вже не першої молодості, якось загуляв по молодечому, внаслідок чого не зміг вчасно розрахуватися з хазяйкою за найм кімнати. Так вона додумалася: доки не розрахується забрати як заставу рукопис дисертації «невизнаного генія», оскільки більше нічого було в нього (чи з нього) взяти… Словом, чимало цікавих і повчальних пригод, розповідей та сюжетів для творчості надає квартирне питання в Приірпінні.