Я був близько до смерті —
Була вона невідворотна і близька.
Куля «вжикнула» і гілочку скосила
Якраз у сантиметрі від голови.
Чи врятував би шолом мене?
А де він, той шолом?
І бронік де?
Не треба мені бронік
І шолома не треба —
Я за своє, я за Каравангала,
Я за Ірпінь і Україну
Стояти буду до загину!
березень 2022 року,
Ірпінь, Каравангал
Моя гонорова Лада панянка
Під зруйнованим мостом у Романівці
Розминулися кохана з тобою.
Ти до Балтського краю,
Я на Жираф Ірпінь боронити.
Яке воно крихке життя.
Кохати, жити, а не скніти.
Не говори мені про кохання.
Я знаю —
Воно вічне, кохана моя.
Я вірю —
твоя любов — моя броня.
Я вірую —
Це ти відводиш кулі.
У «письменника»воїна інша доля.
Зброя, бій, слово, перемога.
Я знаю…
Я вірю…
Я вірую…
Я мрію…
У твоїх очах сяють зорі перемоги…
Березень 2022 р. Романівка
