23 травня 2026 року до бібліотеки Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України завітав офіцер Збройних Сил України, письменник, і разом із ним до нашої світлиці прийшло особливе світло — світло надії Сергій Мартинюк (Світогор Лелеко)
Сьогодні його вірші звучали не просто словами, а живим биттям серця України.
У кожному рядку бриніла любов до рідної землі, що сьогодні страждає, але не скоряється. У кожному слові відчувалася віра в наших воїнів, які тримають небо над нами, і в людей, які попри біль продовжують жити, любити й мріяти.
У залі стояла тиша. Та не холодна й порожня, а тиша, наповнена думками, спогадами. Бо коли звучали рядки про тих, хто боронить нашу державу, про тих, хто чекає вдома, про тих, хто віддав за Україну найдорожче, серце стискалося від болю і водночас наповнювалося гордістю.
І крізь цей біль проростала віра. Віра в те, що після довгої ночі обов’язково настане світанок. Що над нашими містами знову лунатиме дитячий сміх. Що Україна розквітне, як вишневий сад навесні. І що Перемога прийде — вистраждана, вимолена, вистояна.
Дякуємо, Сергію Яковичу , за щире слово. За вірші, які стали для нас молитвою, підтримкою і тихим нагадуванням про те, що навіть у найважчі часи не можна втрачати віри.
Адже саме віра сьогодні тримає Україну на крилах надії до омріяної Перемоги.
Коловорот переміщення
Послухай тато
Сльоза набігла непомітно
Очі замружившись світяться
І надгробок сверлять
Мій погляд ніжний
Відкритий й прямий
Воля моя міцна
Як небо над Україною
Як моя Балта горда
Не бідкаюся тато
Зависав на волоску
Між життям і смертю
Світліє душа
Бачачи Балтський край
Подобаються ці люди Балтяни
Красиві й величаві
Кремезні й одважні
Добрі дерева й плід дають добрий
Гідні роди й діти ростуть сильні
Чуєш Тато
Я тут й Україна стоїть.
березень-серпень 2022 року
Ірпінь – Балта
