Живемо в Ірпені на дні моря

Або Звідки у нас «акули бізнесу», що по-хижацьки нищать природу

Вулиця Виговського (колишня Суворова) приховує багато морських молюсків Мезозойської ери.

У це важко повірити, там де зараз шумлять сосни, колись шуміли морські хвилі, бо Ірпінь, як і все довкілля, знаходиться на місці древнього моря.

Жителька Ірпеня, Альона, розповіла, як в 1974 році по вулиці Суворова, 1 бурили свердловину під водогінну станцію. Їй на той час було 6 років, але й досі пригадує, як із піском, що нагадував скляні бусинки, на поверхню з під бурильної установки почали вилітати черепашки морських молюсків. Багато з них були дивної форми: спіралевидні й «завитушки», а ще великі, наче блюдця. Малеча з захопленням кинулася їх збирати — Альона постаралася чи не найбільше за всіх, набравши ціле відро, але гралася черепашками недовго. Згодом приїхали якісь дядьки, й поглянувши на скарб дівчини, сказали про себе, що це ера мезозою й запропонували дівчинці по три карбованці за кожну черепашку.

На цей час це були шалені гроші. Скільки морозива можна було купити. Тож дівчина не вагаючись продала все відро, а тепер дуже шкодує, що не лишила хоча б одну для себе.

Цей спогад спонукав мене до певних роздумів, якщо в Ірпінь знаходиться на дні моря, то яких розмірів воно могло сягати, і чи немає в місцевому історико-краєзнавчому музеї черепашок молюсків Мезозойської ери, котра тривала 186 мільйонів років тому і розподілялася на три періоди: тріасовий, юрський, крейдяний. Саме в еру Мезозою суходіл виходив з морів, утворювалися рівнини і гірські хребти. На початку мезозойської ери вимерло багато спорових деревовидних рослин, морських організмів, а наприкінці мезозою, у крейдовому періоді, з’явилися перші покритонасінні рослини: хвойні дерева, платани, лаври, і навіть магнолії.

В Ірпінському музеї є кам’яний відбиток морської лілії, а зуби акули знаходять біля Малина.

Коли я поділився з директором історико-краєзнавчого музею Анатолієм Зборовським спогадами жительки Ірпеня Альони, запитавши, чи немає в музеї знахідок цієї доби, він відповів наступне:

На жаль, тільки ось цей невеликий закам’янілий шматочок з відбитком морської лілії, ну, ще є кістки мамонта, але це період значно «молодший», до 30 тисяч років, до речі, знайдено їх в районі Мостищ.
Анатолію Івановичу, а до яких меж, на ваш погляд, могли доходити береги моря?
Звичайно, древнє море не обмежувалося межами Приірпіння, його хвилі вирували й на Хрещатику, й хтозна, де ще, адже спеціальних археологічних розвідок не велося. Вони дуже дорогі — бурити треба на велику глибину, але на артефакти можна й не натрапити. Вулиця Суворова знаходиться на узвишші, очевидно, там колись була морська мілина, де розмножувалися різноманітні молюски. А от на яку відстань сягали береги древнього моря?.. Сказати важко, мені відомо, що в районі Малина, де діє виробництво щебінки, дрібні черепашки морських молюсків — не рідкість, траплялося також там знаходити зуби акули…