Наші люди раді стали,
Бо їм тищу обіцяли.
А як трішки роздивились,
Розгорьовано скривились.
Бо та тища – то та птиця,
Що у сні нам лиш присниться:
Над людьми вона літає,
Та до рук не потрапляє.
Каже бабі дід: «Егей! Ми поїдемо в музей!»
- Ти, їй бо, дурний!
У нас хліб став дорогий. А олія – страх сказати!
Де на газ грошей дістати?
А до нас зима іде,
Скоро нам капець прийде.
І ота «зелена» тища –
Влади дурість є найвища.
Володимир Миколайович Кузнєцов,
пенсіонер,
смт Гостомель
