У перші роки окупації Донбасу до мого знайомого звернувся його рідний брат (родом з України, а зараз мешкає разом зі своїм рідним сином Василем у Німеччині) з проханням на кілька тижнів, поки на Сході України не закінчиться військова «заварушка», тимчасово дозволити пожити у нього в квартирі дружині його сина з 23-річною дочкою та 8-річним сином. Олександр, як чуйний і гостинний родич, не зміг відмовити в проханні старшого брата, незважаючи на те, що після смерті свого батька разом з матір’ю, яка невдовзі після втрати свого чоловіка, що мешкав з ними в одній квартирі, позначилося на її душевному та психічному стані.
За кілька днів його рідня вже квартирувала у самому центрі Бучі. Господар квартири, віддав родичам велику кімнату, у якій перед їх приїздом зробив євроремонт. Більш того, сприяв працевлаштуванню старшої дочки Олени і домовився з відділом освіти про те, щоб її син навчався у найближчій школі. Спливав час і стало зрозумілим, що війна на сході так швидко, як всім нам хотілося, не закінчиться… Здавалося, з цього приводу можна було лише поспівчувати його родичам. Проте у подальшому ситуація складалася так, що саме Олександрові слід було поспівчувати… оскільки ці, так звані найближчі родичі, тепер хочуть відібрати у нього квартиру і прописатися там.
Про це Олександр випадково дізнався від сусідів, які стали свідками у бучанському паспортному столі нахабної вимоги Олени її та дітей прописати за місцем її тимчасового мешкання. На відповідь паспортистки, що це суперечить діючому законодавству, відвідувачка влаштувала істеричні сцену. Мовляв, вона біженка зі Сходу, а її навмисно не хочуть прописувати. На цьому вона не зупинилася. За аналогічним сценарієм влаштовувала у міській раді шизофренічні припадки з втратою свідомості, вимагаючи надати їй позачергово ділянку землі. І це їй не допомогло. Вважаючи себе ображеною на цілий світ, вона вирішила діяти більш підступними й цинічними методами: спочатку вирішила відігратися на матері господаря квартири, допомогти їй вкоротити віку. Як тільки рано-вранці Олександр поїхав на роботу, вона навстіж відкривала вікна у кухні та гостинній кімнаті, роблячи при цьому протяг. У пізню осінню пору 82-річна жінка з 7 ранку до 8 вечора перебувала в таких, м’яко кажучи, далеко не комфортних умовах. Їй неодноразово сусіди робили зауваження. Реакції нуль. Про такий метод загартовування рідної матері повідомили Олександру. Як тільки дізнався про подібну шокуючи новину, він того ж дня відразу ж приїхав раніше з роботи. Побачивши матір у літньому одязі посинілу від холоду він чекав пояснень від Олени. Та влаштувала йому скандал, звинувачуючи Олександра в тому, що він її та дітей повинен прописати. Звичайно, на такі умови він не пішов. А кількома хвилинами до його квартири завітали правоохоронці, які прибули за викликом Олени. Вона звинуватила Олександра у її побитті у стані алкогольного сп’яніння. Міліціонери цій нахабній і брехливій заяві не знайшли підтвердження.
Хоча знахабнілій Олені не вдалося упекти за грати Олександра, на що вона дуже сподівалася, вирішила підірвати його авторитет, як законослухняної людини, іншим чином. Почала «бомбити» скаргами відділ кадрів шановної установи, де працює Олександр. І тут їй не вдалося досягти бажаного. Жодна перевірка її скарг не підтвердилася. А вказані дні і години начебто бешкетування Олександра, були сфальсифіковані, оскільки саме в цей час він знаходився… на роботі..
Дійсно, він більшу частину свого часу проводить на роботі, ніж вдома… тільки встигає вранці забігти додому і нагодувати свою матір і пізно ввечері, адже живе зі своєю дружиною в іншій квартирі. А весь цей час вона знаходиться у оточенні голови «сімейки Адамсів», які взагалі не опікуються проблемами літньої людини. Єдине, що їх хвилює, це якнайскоріше стати повновладними господарями квартири. Від подальших своїх брудних намірів аферистка по життю не відмовилася. І не заспокоїлася. На цей раз вона вирішила вести свою цілеспрямовану брудну справу безпосередньо на його родичів, які раніше виїхали до Німеччини. Спілкуючись по скапу, з неабияким акторським талантом вона постійно розігрувала роль глибоко ображеної і нещасної жінки, яка буцімто потерпала від постійних посягань на її честь та гідність. Словом, регулярно почала обливати брудом Олександра перед його ріднею.
На відміну від Олександра, вона ніде не працювала і судячи з її поведінки й не збиралася цього робити. Натомість щодня по кілька годин розповідала рідним про його постійні «ганебні витівки». Ось тут її красномовство і зіграло певну роль. Їй вдалося посіяти розбрат між родичами, звинувативши нічого не підозрюючого Олександра у всіх смертних гріхах. Його рідний брат та інші родичі перестали спілкуватися з ним. Більш того, цивільний чоловік Олени приїхав з Німеччини, який ще півроку до того, розповідав як їм добре живеться у цій чудовій європейській країні, а ми тут, українці, живемо наче у кам’яному віці. І він вважає за щастя відчувати себе там людиною. Проте сьогодні він почав вважати інакше, що й йому і в Україні в квартирі свого рідного дяді непогано буде житися. Це ж не тіснитися у двокімнатній квартирі, яку вони, дві родини, взяли в оренду і оплачують у Німеччині.
Звичайно, Буча не Європа, але жити можна тим паче на дурняка. Адже за всі комунальні послуги доводиться платити Олександру. Він неодноразово по інтелігентному намагається з цією сімейкою вирішити це питання. Нащо і Олена і її німецький чоловік в один голос запевняють, мовляв у них нема на це коштів і найняти іншу квартиру у їхні плани не входить… Грошей катма… Проте на веселі посиденьки у них гроші звідкись беруться. Сусіди неодноразово скаржилася Олександрові на їхню неадекватну поведінку, особливо пізньої ночі, на постійний гамір та з’ясування сімейних стосунків. На оковиту та закуску гроші знаходяться…
Олександр і його сусіди мріяли про те, що врешті-решт ці порушники спокою виїдуть з квартири, і у під’їзді нарешті настане і тиша, і спокій, як раніше…
На щастя, сталося диво. Батько цивільного чоловіка забрав його співмешканку Олену з дітьми до Німеччини на проживання. Після цього настав такий довго очікуваний спокій у квартирі Олександра.
