Шановні колеги з Днем журналіста! Музи і Пегаса! Гострого пера! Це далеко не всі посвідчення мого 30-річного шляху в ЗМІ.
Особливо палкий привіт моїм друзям і бойовим подругам з Дніпродзержинська, де я починав засівати журналістський лан. Ех, яке це унікальне місто, що веде свою історію з доби козаків, коли називалося Кам`янським — і до «фабрики вождів», бо тут зростали Брежнєв, Назарбаєв, Щербицький. А які дивні метоморфози я пережив у цьому місті, наприклад, в готелі, де вперше зупинився в Дніпродзержинську, тодішній «Неві», розташувалася новостворена газета «Думка», яку я певний час редагував, а з вікна кабінету поглядав на двоповерховий будинок, де багато років жив «дорогой і уважаємий Ілліч». На початку 90-их зустрічався з Назарбаєвим, коли він приїжджав до «путяги», де вчився на горнового, був знайомим з його другом юності. Так, наша професія, це своєрідна машина часу й сюрпризів.
Після десятирічної роботи в милому серцю Дніпродзержинську, жив у Дніпропетровську, де 5 років очолював корпункт газети «Закон і бізнес». І так за 15 років на Дніпропетровщині змінив всього 3 видання, а в бурхливих водах столичної політики вже й збився з ліку скільки, десь близько 5-7 видань закрилось в яких працював, і навіть одна телекомпанія. Це жорсткі київські реалії, не все тут так просто, але немає кращого міста для мене. От вчора так сталося, що в справах проходив повз дворик, де була моя перша столична редакція, куди мене взяли на роботу газета «Бізнес і політика» на площі Льва Толстого поблизу синагоги і Палацу спорту, а ще офісу Медведчука і Суркіса, котрі були засновниками газети «Закон і бізнес», і в чий офіс я приїжджав з Дніпра, оформляти відрядження. І це ж треба такому статися, що й видання «Бізнес і політика» розмістило редакцію навпроти цього офісу, куди приїжджав, хоча засновники останньої зовсім не перетиналися ні в яких інтересах. Дивна наша професія, мабуть, жодна не дарує стільки несподіванок!
