Моя гонорова Лада панянка
Під зруйнованим мостом у Романівці
Розминулися кохана з тобою.
Ти до Балтського краю,
Я на Жираф Ірпінь боронити.
Яке воно крихке життя.
Кохати, жити, а не скніти.
Не говори мені про кохання.
Я знаю —
Воно вічне, кохана моя.
Я вірю —
твоя любов — моя броня.
Я вірую —
Це ти відводиш кулі.
У «письменника»воїна інша доля.
Зброя, бій, слово, перемога.
Я знаю…
Я вірю…
Я вірую…
Я мрію…
У твоїх очах сяють зорі перемоги…
Березень 2022 р. Романівка
Чим пахне бій моя кохана?
Потом кров’ю зраненого тіла.
Гоїш поспіхом травми рани
Знаю ти поруч. Вібрують нерви.
Чим пахне бій мій друже?
Люттю дикою помстою крові
Смерть підморгує кличе до себе
Усміхаюсь. Зачекай. Не на часі.
Чим пахне бій, моя кохана?
Глибиною козацької душі свободою
Чим пахне бій, мій друже?
Наперекір усім смертям звитягою.
Чим пахне бій добровольцю?
Життям і славою
Втомою і свободою
Щастям і перемогою.
19 березня 2022 року.
Караван-гала — Новобіличі
