Обвинувачений Карплюк з партійною символікою в суді розповідає про перерізання стрічок у парку

На черговому засіданні Вишгородського районного суду обвинувачений за ч. 4 ст.  191 Кримінального кодексу України (розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, що вчинена у великих розмірах) Володимир Карплюк продемонстрував свою оригінальність та неординарність. Прийшов на судове засіданні у футболці з партійною символікою «Нових облич». Взагалі дуже мудра і перспективна практика. Справді, було б дуже інформативно й показово, якби всі корупціонери з’являлися до суду в своїх партійних обладунках. От тоді б простим виборцям стало б зрозуміло, що де, як і по чім. А з іншого боку це й натяк своїм одно партійцям: якщо мене не відмажите, то всією партією на лаві підсудних опинитися.

Багато ще цього цікавого випало побачити, а насамперед почути з вуст обвинуваченого на звітному судовому засіданні Вишгородського райсуду. Наприклад, про перерізання стрічок у парку «Центральний». Один із ключових моментів судового розгляду зводиться до того, коли було відкрито цей парк. Чимало інформаційних джерел і спогадів очевидців називають 15 червня 2016 року. Проте, обвинувачений у цій справі Карплюк заперечує це. Мовляв, то ніяке не відкриття парку було, а просто екскурсія містом для Юлії Тимошенко, яка тоді була в партійних справах в Ірпені. Відтак, КіНО (Карплюк і «Нові обличчя») вирішили скористатися моментом, аби влаштувати екскурсію відомій політичній діячці з вигодою для міста. За словами Карплюка, для Юлії Тимошенко того дня і в парку «Покровський» і Алею Слави екскурсію влаштували. Така легенда сторони обвинуваченого потрібна для того, щоб виправити одну важливу нестиковку. Оскільки виходить, що відкрили парк «Центральний» 15 червня, а потім 20 жовтня того ж 2016 року виділили 250 з лишком тисяч бюджетних гривень… на його проектування.

Тому й доводиться Карплюку в суді викручуватися, мовляв, не відкриття було, а просто такий собі перформанс для заїжджих політиків. На запитання прокурора як пояснити урочисте перерізання стрічки в парку «Центральний» 15 червня 2016 року, обвинувачений відповів буквально, що там постійно відбуваються якісь події, під час яких там «щось перерізають». От тільки чи перерізали того дня при Юлії Тимошенко стрічки у парку «Покровський» та на Алеї Слави щось ніхто не обмовився. Відтак, не здивуюся, якщо заднім числом з’являться фейки про численні перерізання стрічок (чи ще там чогось) в ірпінських парках.

Бо ж в парковій діяльності Карплюка дуже багато чого робиться заднім числом, якщо не сказати через зад. Зокрема, з цього судового процесу доходиш висновку, що запрягати коняку позаду воза – це просто звична практика його діяльності. З матеріалів справи, наданих потерпілою стороною, Ірпінською міськрадою, випливає, що територія під парком «Центральним» була переоформлена від приватних осіб на землю міста аж у 2020 році – вже давно після фактичного облаштування й повноцінного функціонування парку.

Тобто, вимальовується наступна послідовність карплюківської паркової діяльності – спочатку виконуються роботи, потім проектується вже зроблене і вже після цього узаконюється земля під облаштованим парком. Ну, кому таке на голову налізе?! Хіба що КіНОшному електорату.

Загалом, обвинувачений нині починає пожинати плоди своєї феодальної керівної діяльності. Його «хрещений батько» й ідеологічний наставник Петро Мельник не соромлячись прямо говорив: я спочатку будую, а потім узаконюю. З діяльності його послідовника Карплюка очевидно, що «яблучко від вишеньки далеко не падає».

Найдивніше у всій цій історії те, як збочена логіка Карплюка намагається перекрутити свої порушення собі на користь. У суді він всіх доймає запитаннями на кшталт: чи можливо будувати парк без проекту? Як не мене, відповідь очевидна: можливо, але незаконно – законно будувати лише після затвердження проекту, не кажучи вже про первісне оформлення землі під об’єктом (у нашому випадку парком «Центральний»).

Узагальнюючи побачене й почуте доходиш висновку, що вся карплюківська риторика у Вишгородському (й не тільки) суді зводиться до того: якщо щось робилося неправильно й незаконно, то чому за це ще нікого не покарано? Справді, чому? І чи не настав час виправити таку невідповідність?!

Олександр НАКАЗНЕНКО

 

Інше КРИМІНАЛЬНЕ ЧТИВО дивіться ТУТ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *