Залізниця традиційно є місцем підвищеної небезпеки. От і з початку нинішнього року у Приірпінні сталося кілька трагічних випадків на залізничних коліях. Дві смерті під колесами поїздів зафіксовано в Ірпені, одна – в Бучі і у Ворзелі. Що ж стає причиною нещасних випадків на залізничних коліях?
– У 99% випадків – це порушення громадянами правил поведінки на території залізничних колій, – говорить начальник залізничної станції Ірпінь Ігор Сморкіс. – Люди переходять колії у невстановлених місцях. Не уважно слідкують за рухом поїздів по коліях. 21-го лютого цього року о 4-й годині ранку поїзд збив на смерть чоловіка, який перебігав колію. Це сталося на станції «Ірпінь» в кінці низької платформи. Там несанкціонований перехід – люди ходять, аби скоротити шлях. Раніше 21-го січня о 19-й годині (це був темний час доби) в Ірпені у цьому ж самому районі стався смертельний випадок. Людина переходила колію і взагалі не реагувала на сигнали машиністів.
– Що потрібно зробити, аби максимально уникнути нещасних випадків?
– Оголошуємо проходження усіх без винятку потягів. Вивішуємо попереджувальні плакати. Машиністи завжди подають сигнали сповіщення, незалежно від того, бачать вони поблизу людей чи ні.
– Якось поширювалися чутки щодо облаштування підземного переходу й переїзду в Ірпені в районі старого переїзду (початок вулиць Гагаріна та Щорса). Наскільки достовірна ця інформація?
– На даний момент ніякі роботи не проводяться. Але були такі плани, щоб у перспективі побудувати новий перехід. Насамперед, з боку міста повинна бути ініціатива і хоч якась фінансова підтримка. Якщо цього немає, то залізниці важко взяти на себе весь тягар розробки документації і втілення цього проекту.
– Яким чином відбувається вся ця процедура, коли потрібно облаштувати перехід чи переїзд під залізницею?
– Ініціювати процес перед керівництвом «Укрзалізниці» має міська влада. Оскільки цей перехід чи переїзд насамперед потрібен для міста, для його громади. Потім потрібно обговорити усі нюанси, місцезнаходження, характеристики, питання фінансування.
– Міська влада Ірпеня виходила з такою ініціативою?
– За останні півтора роки, відколи я працюю на посаді начальника станції «Ірпінь», нічого такого не було. Перед цим міський голова спілкувався з начальником залізниці – у них були домовленості. Але місто так і не отримало дозволу на використання коштів у цьому напрямку. Володимир Скаржинський особисто підходив із цим проектом до тодішнього прем’єр-міністра Миколи Азарова, але дозволу на його розробку та освоєння коштів так і не отримав.
– В яких пропорціях фінансуються такі проекти? Скільки платити місту, скільки залізниці?
– Чітко визначених пропорцій не існує. Все за домовленістю сторін. Проте слід розуміти, що для залізниці перехід чи переїзд під колією великого значення не має. Ми й без нього можемо здійснювати свою експлуатаційну роботу. То ж це спорудження – у першу чергу в інтересах міста.

Значно менш охочим до спілкування виявився начальник станції «Буча» Василь Сюркель. Він сказав, що розмовляти з журналістом буде тільки після офіційного запиту і відповідного дозволу його керівництва, порадивши звернутися до Київської дирекції залізничних перевезень. Щодо нещасного випадку у Ворзелі, коли 4 квітня близько 17-ї години на залізничній колії загинула вчителька, начальник бучанської станції скупо прокоментував: «Цей випадок стався на перегоні. Він зафіксований за Київською дистанцією колії. 45-річна жінка переходила колію в невстановленому для цього місці».
За відсутності детальнішої інформації доречно навести висловлювання з цього приводу Бучанського міського голови Анатолія Федорука, який, зокрема, згадав і про цей нещасний випадок на залізниці під час зустрічі у прокуратурі Ірпеня, що відбулася 7 квітня: «Це проблема кожного населеного пункту, де проходить залізниця – Ворзель, Буча, Ірпінь, Коцюбинське. Давайте активно турбувати Південно-Західну залізницю, щоб зарегулювали, обгородили переходи. Ми звернулися, нам надійшли відповіді, що «у плані немає», «безпека забезпечується»… Але у Ворзелі збили вчительку – електричку пропустила, – поїзд збив. Знову резонанс – це «влада погана», «система не працює».
Звісно, було б добре, аби у всіх місцях, де люди переходять залізницю, спорудити підземні переходи. В ідеалі – залізницю, насамперед великі станції, взагалі обгородити, аби колії були повністю відмежовані від людей. Проте подібні проекти видаються перспективними хіба що у таких великих містах, як Ірпінь та Буча. Навряд чи бюджет селища Ворзель здатен профінансувати підземний перехід під станцією, не кажучи вже про всі місця, де люди звично переходять колію, як, наприклад, неподалік школи №5, де нещодавно стався трагічний випадок.
Допоки все це лише у планах,то варто для людей, які переходять колії, навіть у встановлених місцях зробити важливі застереження. Ніколи не ставайте на колію, пропускаючи проїзд, що їде по сусідній колії! Адже за його гулом неможливо почути інший поїзд, який може несподівано для Вас з’явитися на тій колії, де стоїте. Це може призвести до трагічних наслідків незалежно від темної чи світлої пори доби.
Розповідь про такий випадок на станції «Буча», що ледве не закінчився трагічно, нещодавно було описано у соціальній мережі «Фейсбук». Пише Роман Луньов у групі «Бучанська міська рада»:
«Чия дитина повинна потрапити під потяг, щоб нарешті чиновники облаштували перехід на залізничних коліях ст. «Буча»? Сьогодні врятував двох школяриків – хлопчика років 10-ти та дівчинку років 7-ми, мабуть, це братик і сестричка. Вони собі спокійно йшли прямо під пасажирський поїзд (напроти зупинок маршруток №3 та №422), бо через шум вітру не чули наближення потягу. Я був від них метри за три і наче відчув, що діти підуть переходити колії, коли поїзд був уже дуже близько. Моя інтуїція мене не підвела, тому я швидко підбіг та зупинив школярів перед самим потягом. Хлопчик подивився на мене, а потім на поїзд і сказав: “Спасіба”. Я дивився на поїзд та тримав його за плече, наче свого рідного, і серце моє гучно стукотіло, бо теж маю двох малюків» (текст відредаговано – ред.).
