ІСТОРІЯ ОДНОГО ІНТЕРНЕТ-ЗНАЙОМСТВА
Продовження. Початок дивіться ТУТ
Ledi: Юрку, привіт! Хотіла б зустрітися, я мабуть вагітна!
Юрко: З чого б це? А, головне, невже так швидко? У будь-якому разі зустрінемося. До зустрічі, Юрко.
Ledi: Я не вагітна!!!!!!!!
Я виходжу заміж!!!!!!!!
Юрко: Бажаю щастя й успішного запліднення!
Ledi: Дякую!!!!!!!!!!!!!
Юрко: Ой, скільки знаків оклику супроводжує твою подяку. Невже сімейне життя так ними насичене?
Ledi: Ти бажаєш його наситити?
Юрко: Якщо тобі замало вражень (чи ще чогось), то можна повторити нашу лісову прогулянку.
Ledi: Ой, Юрку, не сміши. Мене цікавить тільки дружнє листування – й не більше-е-е-е. А те, що було між нами… ну буває… у мене просто була депресія… А люди твого типу взагалі мене не цікавлять. У мене є турботлива рідня, улюблена подруга, коханий чоловік, а зараз ще чекаємо дитину !!!! !!!! !!!!! !! !!!!!! !!! !!!!! !!!! !!!!!! !!!! !!!! !!!!!!! !!!! !!!! !!!!!!!!!!
Бай, Бай.
Юрко: Як сказала одна моя давня знайома: «Все можна пояснити з точки зору фізіології». Малося на увазі людські вчинки й взагалі характер людини.
Ledi: Вражена твоєю логікою. У мене є кандидатури, які мене значно більше за тебе влаштовують. Ти ж не хочеш, щоб твою дитину виховував хтось інший?
Юрко: Загалом, для нормального виховання дітей потрібне передовсім цілковите взаєморозуміння між чоловіком і жінкою. Щоб не було так – якщо тато насварить дитину, то мама наперекір – обов’язково пожалкує й виправдає. І навпаки. А ще до цього підключаються баби, діди та інші родичі, створюючи свого роду конкуренцію за увагу з боку потомства. Таке виховання тільки психічно травмує дитину. Потрібно, аби було так – якщо дитина зробила щось погане, то про це їй скажуть всі члени сім’ї – навіть якщо вони між собою перебувають, скажемо так, у стадії конфлікту. І навпаки – за гарні вчинки – теж всі похвалять. Якщо цього немає, то краще вже нехай моїх дітей виховують інші – тоді самі й будуть відповідальні за результат. Взагалі, цього (чужого виховання) важко уникнути, якщо від одного чоловіка мають дітей дві чи кілька жінок. А тим більше, коли когось просто використовують як заплідника. Особливо, коли йому про це навіть не говорять.
Ledi: Тобі моя порада – приведи в порядок свій зовнішній вигляд і шукай нормальну дівчину (яка б турбувалася про тебе) для серйозних стосунків, тобто – одруження.
Юрко: Доброго ранку, Лiдо. Я у свою чергу вражаюся твоєю логікою. Складається враження, що ти шукаєш мені жінку, а не собі нового чоловіка.
Щодо твоїх порад. Я можу «привести в порядок» свій зовнішній вигляд. Але це якраз поганий варіант для рекомендованих тобою пошуків. Адже я хочу, аби мене цінували не за зовнішній вигляд. До речі, Світлана вже давно махнула рукою на мій зовнішній вигляд. Навіть, не комплексує йти зі мною вулицею під руку, коли я в кухвайці й спортивних штанях. Це при тому, що сама вона дуже красива й любить ефектно і стильно одягатися.
Як на мене, саме це і є виявом турботи, коли дівчина сприймає мене таким, як я є. Тобто не вступає в статеві стосунки з моїми мізками – для цього існує інший орган.
Ledi: Таке враження, що він у тебе замість мозку. Тільки ним і думаєш. Але життя складається не тільки з цих речей. Сімейне життя у тім числі.
Юрко: Одразу відчувається, Лідо, твій брак досвіду сімейного життя. Таке враження, що у твоїй уяві секс використовується тільки для запліднення.
Ledi: Юрку, я такого не казала. Передовсім для цього, але не тільки.
Юрко: …Ще для того, аби задобрити чоловіка, щоб він щось купив чи зарплату всю додому приніс. Також інтим допомагає помиритися, якщо посварилися. А які ще причини для сексу, Лідо, можеш назвати?
Ledi: Коли двоє вирушають у якусь захоплюючу подорож. Або ж чоловік влаштовує романтичну вечерю при свічках.
Юрко: А якщо на все це не вистачає ні грошей, ні часу, тоді як бути?
Ledi: Як в анекдоті. Жінко, ти Рембрандта читала? Ні – тоді бігом у ліжко! Ти в такий спосіб свою Світлану спокушаєш? Чи ким ти зараз переймаєшся, хто тобі заважає йти до мене жити?
Юрко: Та ніхто не заважає – я сам по собі живу. От, уяви собі ситуацію. Піду до тебе. Поживемо якийсь час, а потім – ні сіло, ні впало тобі заявлю, що йду жити до іншої.
Ledi: З чого це раптом?
Юрко: Ти ж сама провокуєш, аби я так вчинив зі Світланою. Тож повинна передбачати, що знайдеться й інша, яка забажає, аби я так вчинив з тобою.
Ledi: Тобто мене можна обманути, а Світлану – ні?
Юрко: Що я тобі збрехав? Я ж одразу відверто сказав, що у мене є дівчина. Та й сама в анкеті знайомства зазначила, що шукаєш сім’янина.
Ledi: Цікаво, Юрку, невже у тебе не з’явилося ніяких почуттів, коли ти дізнався про мою вагітність?
Юрко: З’явилося – почуття виконаного обов’язку.
Ledi: А мені, що порадиш робити?
Юрко: Народжувати – Україні не вистачає космонавтів!
Ledi: Зате дурнів вистачає! Ти збираєшся до старості тинятися світом? Чому ти не захотів зі мною жити? Думаєш ти Світлані дуже потрібен? Якби вона тебе любила, то б не дозволяла з іншими так вільно поводитися.
Юрко: Я не для того від своїх батьків поїхав, щоб жити з чужими. Ти вважаєш, якщо Світлана дозволяє мені «у гречку скакати», то це не сім’я? Чи може думала після однієї справді приємної романтичної пригоди я відразу забуду всіх і все.
Та, взагалі, навіть аби у мене нікого не було – одразу заявляти: «Де ми будемо жити?» – це насильство над психікою. Я не така людина, що просто беру і легко переключаюся, як телевізор на іншу програму. Потрібно певний час, аби притертися, пізнати одне одного. Таке серйозне зближення повинно відбуватися непомітно, само собою. Тепер моя тобі порада (для спілкування з кандидатурами, які тебе влаштовують) – якомога менше, а краще взагалі не вживати висловів «женитися», «потрібно жити разом», «ти повинен…» і т. ін. Нормальних чоловіків верне від таких слів. Хоча це зовсім не означає, що вони не одружуються й не виконують різних сімейних обов’язків.
Ledi: Ну, ти й нагрузив! Дійсно, не потрібно переключатися, як телевізор.
Я нікого не шукаю. Задоволена сім’єю своїх батьків і не збираюся йти від них. Це єдине, що в мене залишилося. Адже втратити значно легше, ніж знайти. Було б лише що. Тут мені нещодавно руку й серце запропонував такий лисенький підстаркуватий дядечко з пузцем.
Юрко: Ну, а ти що?
Ledi: Доведеться погодитися. Лише боюся, аби мені від нього не нудило.
Юрко: А ти кульок візьми про всяк випадок.
Ledi: Я краще книжку почитаю.
Юрко: У сенсі – може допоможе. Чи щоб від того дядечка затулитися?
Ledi: Та до дідька того лисого! На жаль, коли людина подобається, то кидає тебе, а липнуть тільки ті, від яких нудить.
Юрко: Справді, стосунки між чоловіками й жінками – ірраціональні. Хтось тікає, інший наздоганяє.
Ledi: Авжеж, зі мною тільки так! Може, це й на краще…
Продовження буде ТУТ
