Власне книга, в котрій міститься дві збірки Олександра Наказненка, стала оригінальним виданням до світу пізнання двох пластів — самобутності «творчої діаспори» Ірпеня, часом дуже буденної й комічної. А ще в ній вчувається заклик повернути голови до сонця, як в технічному та світоглядному плані.
Адже в час тотального матеріалізму, який нав’язують акули бізнесу, залишаючи нам лише на хліб насущний, актуальність правди зростає повсякчас. Історія сьогодення нашого краю, мабуть, усім хто цікавиться політикою, запам’яталася газетою “Зоря Приірпіння”, засновником котрої є автор книги. У “Зорі Приірпіння” оприлюднено багато тем, з якими ніхто не хотів зв’язуватися, бо там була неправда, що переплелася з корупцією. Однак Олександр Наказненко, і тут можна згадати прислів’я про санітара лісу, вовка, завжди брався за висвітлення цих тем.
І хоч в книзі немає журналістських розслідувань, вона буде цікава читачам його письменницькими спробами описати ці сторони життя, про які не подивишся по телевізору. А ще в рядках книги відчувається, Ірпінь є околицею столиці, хоча міг би статиїї оазисом.
У книзі особливо пізнавальним є розділ «Місце під Сонцем», а в частині «Ірпінські байки» багато хто зможе впізнати себе серед жителів Ірпеня. Окрім текстів представлено багатий фотографічний матеріал. Книга гарно поліграфічно оформлена й буде цікавою для всіх, хто живе не лише в нашому місті, а й цікавиться літературою.
Учора в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відбулася презентація щойновиданої книги. Спонсор видання лідер ГО “Нові обличчя” Володимир Карплюк висловив впевненість у тому, що в автора буде натхнення на нові книги. “Я ловлю кайф від творчих людей, – сказав Володимир Андрійович. – Засновник одного з найбільших рекламних бізнесів Девід Огілві говорив так: творча людина може цілий рік нічого не робити, але потім придумати ідею на 10 мільйонів доларів. Тож варто її тримати чи не варто?!”.
Фрагмент виступу Володимира Карплюка можна переглянути натиснувши ТУТ.
Чимало добрих слів про автора Наказненка сказала відома журналістка й редактор газети “Громадянське суспільство” Тамара Рябчун. При цьому додала, що Олександр, як і вона, родом з Шишацького району Полтавської області. “І щоб Ірпінь робив без Шишацького району?”, – одразу пожартував Олександр Наказненко.
Відома поетеса, журналістка й редактор журналу “Пульсар Приірпіння” та газети “Про Ірпінь” Юлія Бережко-Камінська відзначила особливе почуття гумору Олександра – вихідця з Гоголівських країв.
Один з лідерів Спілки громадських організацій “Ірпінський Дім” Максим Плешко сказав, що “Ірпінські байки” нагадали йому про колишнє холостяцьке життя та побажав Олександру Наказненку здійснення його мрії з книги “Місце під Сонцем” – збудувати екологічний енергетично незалежний будинок.
Директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею Анатолій Зборовський відзначив практичність і навіть необхідність багатьох речей та ідей, висловлених у збірці “Місце під Сонцем”.
Відповідаючи на запитання присутніх Олександр Наказненко розказав про свій творчий шлях, зокрема, про бабу, яка колись давно хрестила нинішнього автора. Марія Василівна на сільське прізвисько Бужинка була неписьменною.
– Моя мати, або тітка ходили до неї читати листи, які приходили від родичів та писати їм відповідь від баби Марії, – розповів Олександр Наказненко. – Вона любила вжити “міцне слівце”. Докоряючи своїм родичам, що вони не приїхали копати картоплю (чи полоти буряки) хотіла, аби її висловлювання були буквально донесені адресатам. Проте пишучи листа мама казала бабі Бужинці, що “у письмах так не пишуть” й добирала літературних формулювань на зразок “дуже переживаю та серджуся” і т. ін. Баба сидить на печі аж зубами крекче: “От погано, що я не вмію писати. А то б я б їм такого написала!!!”. Очевидно, це справило на мене великий вплив у шкільні роки. Відтоді, я зрозумів наскільки важливо вміти писати. Та ще й так, аби вміти літературно передати відповідні емоції й енергетику настрою.
Виступ Олександра Наказненка на Ірпінському радіо ви можете переглянути тут
Автор: Валентин СОБЧУК
Фото: Володимира ШИЛОВА
