Дві мало не найболючіші проблеми нашого регіону, які ще нікому не вдалося подолати – це сміття і собаки. Ірпінь немов велетенське сміттєзвалище!
Сміття в приватному секторі виставляється в пакетах перед хвірткою, собаки, яких тут не мало, все це діло розтягують по вулиці. Далі вітер розносить все, що йому під силу у віддалені райони, а те, що побільше жбурляють людські ноги. І це поруч з районами, де стоять баки для сортування сміття.
Можливо, якби по місту стояло більше урн для сміття, то більше людей спромоглися б донести до них папірець. Як мінімум, урна має бути біля кожної зупинки громадського транспорту. Хоча, про що мова, у нас і самих зупинок через одну облаштовано.
Нереальна кількість бігбордів по місту дає не малі прибутки з реклами, то невже не можна найняти прибиральників після поклейки нового рекламного продукту на тих бордах?! Або ж зобов’язати стежити за порядком наклеювачів чи власників бордів. Шматки яєць після Пасхи, очі чи ніздрі після виборів і тому подібне катається по узбіччям завжди.
Розклад вивозу сміття можна трьома словами описати: як карта ляже.
Щодо собак, подейкують, якщо вигнати їх з міста, то на їхні місця прийдуть нові, а допоки у нас свої хазяйнують, вони і стережуть територію від собі подібних. На скільки це відповідає дійсності невідомо, проте відомо, що гадати часу нема, бо як не прийдуть нові, то хтось викине.
Деякі, ще неакліматизовані кидаються на людей чи транспорт, гидять без будь-яких докорів під міськрадою, крадуть їжу. Від гавкоту влітку ночами не можливо спати. А інколи боляче дивитися.
Найстрашніше, що нас як і їх не чують. Тому вважаймо це мовчазним криком.
