Або Рисова «інноваційність» ірпінської влади
Пристрасні дебати з приводу облаштування заплави Ірпінь-річки нагадали анекдот про оператора мобільного зв’язку: ви ще не знаєте про нову послугу, а ми вже зняли гроші з вашого рахунку – ми завжди на крок попереду.
Так і у випадку з так званою реконструкцією набережної в історичній заплаві біля Будинку творчості письменників. Допоки що утаємничуваний кошторис робіт (на території, яка не належить до відання Ірпінської міськради) за оцінками обізнаних з КіНОшними підходами до «розпилу» бюджету – вилляється десь у 20–25 мільйонів гривень, списаних на це «покращення». (До слова, за такі гроші можна новий дитсадок збудувати).

Якість виконання робіт засвідчили недавні зливи, які наразі щедро поливають у тім числі й наше Приірпіння. На початку ХХ століття, коли започаткували нинішній Ірпінь, ця земля приваблювала незайманою природою, а також піщаним грунтом, який швидко вбирав дощові води. Понад сто років тому це приваблювало багато заможних дачників, які надали великий поштовх розвитку тодішнього поселення довкола залізничного роз’їзду Ірпінь.
Віднедавна трирічна (за часом керуванням в Ірпені, а також і рівнем розвитку) влада вирішила своїми «інноваціями» знищити таку природню особливість Ірпеня. В одних місцях непродумано закатали під асфальт і плитку чималі території, внаслідок чого центра міста під час дощу перетворюється на рукотворну «Венецію» ірпінського розливу. У заплаві перемістили тисячі тонн грунту, аби знищити природній рослинний покрив, засипавши його торфом. Тепер і в заплаві Ірпінь-річки, де раніше грунт швидко вбирав воду, КіНОшні «інноватори» створили рукотворні болота й калюжі.
Тепер там доречно рисові культури висаджувати, а не квіти, на які спишуть мільйони бюджетних гривень, але вони все одно пропадуть внаслідок такого «дбайливого» й «продуманого» господарювання наразі напіввідставленої ірпінської влади.
Більше свіжих фото з заплави дивіться нижче
