«З варяг у греки…», або про ще один здобутий плацдарм на пізнавальному фронті. Поле бою з ворогом має багато векторів. Один із них — інформаційний. Тут і далі ворог продовжує різноманітні атаки, з метою посіяти паніку і виправдовувати ганебну війну, намагаючись зміцнювати п’яту колону, яка дала сильний крен, бо увесь світ побачив звірства рашистів.
Все ж, їхні пропагандисти й далі будуть твердити, що України не було, а вони прийшли асвабаждать ісконнииє тєріторії. Ось до чого привело незнання історії та її перекручування протягом століть. Про це йдеться в дослідницькому романі Валентина Собчука, видання котрого підтримав нащадок легендарного богатиря Івана Піддубного, Сергій Смаглюк, якому першому були вручені перші примірники (він на світлині під час автограф-сесії).
Звісно, зважаючи на наші негаразди й перебої з електропостачанням про великий тираж книги говорити не доводиться, але книга віднині буде доступна усім за посиланням:
https://issuu.com/lyusyudka/docs/vrg_sobchuk
Її можна буде читати й на телефоні.
Ось що про неї пишуть перші читачі, зокрема відомий журналіст Вячеслав Ковтун:
«Сьогодні ми приходимо до переосмислення таких усталених в історіографії моментів, як, наприклад, періоди бездержавності. Це пов’язано з традиційною темою суперечок – жертовність, одвічна трагічність української історії. То у нас була Київська Русь, потім прийшли монголи, тепер рашисти.
У дослідницькому романі Валентина Собчука ми бачимо величезний матеріал наших історичних джерел, переосмислення нашої історії, а ще застереження, чому так важливо знати та шанувати своє коріння.
Дослідження Валентина Собчука ламають, як він сам пише, «усталені стереотипи про Києво-Руську історію та розвінчують рашистських міфотворців, які з 12 століття прагнуть загарбувати «ісконно рускіє теріторії». Під час окупації вони показали істинні устремління і своє спотворене лице всьому світу: звірствами й вбивствами, мародерством. А втім московська агресія протягом багатьох століть ніщо інше, як війна Каїна, який спокусився вбити брата».
Словом, про книгу краще не розповідати, а купити її і прочитати. А потім обговорювати, осмислювати і при цьому самозбагачуватися знаннями історії рідної Неньки України…
