Що може відчувати людина, яку принизили несправедливо? Яка, добиваючись справедливості протягом двох років, так її й не добилась?…
Ця історія сталася два роки тому в Ірпінській поліклініці. Більше про неї читайте ТУТ. Цікавим є навіть не сам інцидент, а те, що відбувається навколо нього. Бо це не лише наруга над законами України, здоровим глуздом, а цинічне й нахабне знищення живої людини! Що це саме за історія, спитаєте ви? Суть коротко така: молодий лікар-хірург М. Казакян побив свою колегу-жінку М.Чекан, старшу за віком і посадою. Лікарка проводила плановий прийом хворих.
За цією справою було порушено кримінальну справу, але потерпіла сторона два роки добивається, щоб справу, яку розцінили чомусь як «нанесення легких тілесних ушкоджень» перекваліфікували. Зі слів захисника потерпілої, адвоката В. Коваленко, ця стаття не відповідає дійсності.
9 місяців ця справа знаходиться в Ірпінському суді. Але суд не може розглянути її, знаходячи все нові причини…
Чергове судове засідання, яке мало відбутися 3 лютого, суддя переніс знову, на 9 квітня, мотивуючи тим, що через хворобу не з’явилась адвокатка підсудного. Хоча, як з’ясувалось, жодного документу суду не було надано. Тобто суддя переносить засідання, керуючись заявою підсудного, і цього достатньо…
Власне навіть не це… досить цікавий сам хід суду, який викликає чомусь неприємні відчуття, а подекуди просто обурення ставленням до заявниці… Справу можна «футболити» роками – і так продовжувати ходити від засідання до засідання, поки її не закриють за давністю строків…
Адвокат стверджує, що у неї викликає подив і нерозуміння ставлення до цього інциденту з боку не лише керівництва медичного закладу, а й правоохоронної системи. Нікого не насторожує те, що проти керівництва медзакладу порушена кримінальна справа, що члени комісії Комісарова І.В., Мацюк Д.М., Левчук В.О., Варламова Є.М., Потуремець Л.М., Павлішина Н.В. розглядають скаргу, яка є необґрунтованою, що керівництво (Комісарова І.В. – заступник головного лікаря з медичного обслуговування населення. КНП “ІЦМЛ”, Мацюк Д.М. – голова первинної організації профспілки Ірпінської міської поліклініки Китайська О.І. – провідний інженер з охорони праці. Чередниченко М.М. – страховий експерт з охорони праці) підписують акт про нещасний випадок, який не відповідає дійсності?…
Щоразу, коли лише справа доходить до суду, трапляються якісь непередбачувані обставини, що перешкоджають її розгляду. І так протягом дев’яти місяців!
Зрозумівши, що потерпіла та його представник не мають наміру погоджуватись із обвинуваченнями по «м’якій» статті, а намагаються все ж таки добиватись у судових інстанціях перекваліфікації на більш жорсткішу статтю – на замах на вбивство – керівництво лікарні змінює тактику.
Лікарці створюють умови, за яких працювати стає неможливо. З’являються скарги, сумнівні в достовірності обставин щодо провини лікарки, яка до цього 29 (!) років пропрацювала у медичній установі, з них – 9 років завідуючою хірургічним відділенням, без жодної догани за порушення роботи. І у той же час керівництво сприяло негативній оцінці роботи лікарки, хоча така оцінка не відповідала дійсності.
І врешті-решт лікарка пише заяву на звільнення, оскільки просто не витримала… Два роки потерпіла сторона добивалась правди: у поліції, прокуратурі, судах, але… справа, м’яко кажучи, ходить по колу…
І ця історія, на жаль, далеко не поодинока у нашому суспільстві за такого судочинства. Суто формальний суд, чисто формальне покарання, а справедливе покарання?.. Ні, не чули про таке!.. Яка може бути правда в Ірпінському суді?
Потерпіла сторона все-таки сподівається, що суд таки розгляне справу по суті і винесе справедливе і законне рішення.
Відео інтерв’ю з лікаркою М.І. Чекан
