В Ірпені виявлено сальмонельоз!

В Ірпені виявлено сальмонельоз!

Як повідомляється на сайті Київської обласної держадміністрації в червні місяці в Ірпені було виявлено 1 випадок сальмонельозу!

Сальмонельоз — гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, яка спричиняється бактеріями з роду Salmonella і супроводжується явищами гастроентериту та інтоксикації.

Хвороба характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту і септицемією, ураженнями паренхіматозних органів та жовчного міхура, а при підгострому та хронічному перебігу — пневмонією та артритами.

Джерелом інфекції можуть бути тварини, птахи, люди, хворі на сальмонельоз або здорові бактеріоносії; найчастіше велика рогата худоба, свині, свійська водоплавна птиця, кури, у кишках яких з великою постійністю містяться різні серовари сальмонел. Нерідко інфікуються яйця птахів. Тварини можуть виділяти збудника з сечею, калом, молоком, слиною, носовим слизом. Бактеріоносійство може тривати багато місяців і навіть років. Механічним переносником сальмонел можуть бути мухи. Серед людей найбільшу небезпеку становлять хворі з легкими та стертими формами сальмонельозу.

Зараження відбувається аліментарним(харчовим) і контактно-побутовим шляхами. У 96–98% випадків воно зв’язане із споживанням інфікованої їжі. В харчових продуктах, особливо в напівфабрикатах, сальмонели не лише зберігаються, але й швидко розмножуються. Контактно-побутовий шлях зараження спостерігається переважно серед дітей раннього віку, осіб похилого і старечого віку та дуже ослаблених.

Епідеміологічною особливістю сальмонельозу є раптовість і масовість захворювань та літня сезонність. Однак частіше зустрічаються спорадичні випадки.

У дітей сприйнятливість до інфекції значно більша, ніж у дорослих.

Інкубаційний період коливається від 2–6 год до 2–3 днів. Клінічні прояви залежать від варіанту захворювання.

Найбільш часто зустрічається гастроінтестинальна форма сальмонельозу. Характеризується загальною інтоксикацією і порушенням водно-сольового обміну. Захворювання починається гостро, з підвищення температури і наростання ознак інтоксикації (головний біль, ломота в м’язах, слабкість). Біль у животі гострий, постійний або переймистий, локалізується переважно в епігастральній та ілеоцекальній ділянках, біля пупка (так званий сальмонельозний трикутник), посилюється перед блюванням і дефекацією. Після блювання біль слабшає.

Пронос починається пізніше, ніж блювота. Випорожнення рясні, кал смердючий, досить швидко стає водянистим, з домішками слизу і зеленуватим відтінком.

Хворі переважно бліді. Зрідка лице червоне, з ін’єкцією судин склер і кон’юнктиви, на губах герпетична висипка. Пульс частий, артеріальний тиск знижений. Тони серця приглушені. Можуть виникати екстрасистолія, систолічний шум на верхівці. Живіт здутий, при пальпації болючий, бурчить. У третини хворих збільшена печінка, у 20–25% — селезінка.

При гастроінтестинальній формі до другого-третього дня обсяг випорожнень зменшується, в калі можуть виявлятися слиз і прожилки крові. Пальпація живота виявляє болючість і спазм товстої кишки, дефекації може супроводжуватися тенезмами.

При гастроінтестинальній формі сальмонельозу ступінь тяжкості визначається по виразності інтоксикаційного і дегідратаційного синдромів. Ступінь інтоксикації звичайно характеризує температура тіла, яка може варіюватися від субфебрилітету (тривале підвищення температури) до вираженої лихоманки.

Генералізована форма сальмонельозу розпочинається переважно з ознак ураження травного каналу, але може й не супроводжуватись дисфункцією кишок.

Тифоподібний варіант починається гостро з ознобу, підвищення температури і симптомів гастроентериту. Через 1–2 дні останні стихають і на перший план виступають явища загальної інтоксикації. Можуть спостерігатися нежить і кашель, герпетична висипка на губах і носі, гіперемія обличчя, м’якого піднебіння, інколи лакунарна ангіна, макуло-папульозна або розеольозна висипка. Гарячка триває 6–10 днів і довше. Живіт здутий, печінка та селезінка збільшені.

Септикопіємічний варіант зустрічається рідко. Починається хвороба гостро з ознобу, підвищення температури, явищ гастроентериту. Через декілька днів формується картина сепсису (озноб, гарячка, виражена пітливість, головний біль, безсоння, може спостерігатися геморагічна висипка). Нерідко виникають септичний ендокардит, холецистохолангіт, гломерулонефрит, гнійний менінгіт.

Бактеріоносійство може бути гострим, коли виділення сальмонел продовжується не довше ніж 3 міс після перенесеного захворювання, і хронічним (понад 3 міс).

Носійство вважають транзиторним при відсутності протягом останніх 3 міс клінічних проявів і змін слизової оболонки кишок при ректороманоскопії, а сальмонели вдалося виділити з калу лише 1–2 рази; результати серологічних досліджень негативні. Сальмонельоз може приєднуватись до інших хвороб (нозопаразитизм).

В Ірпені виявлено сальмонельоз!

Лікування організують з урахуванням клінічних і епідеміологічних даних. Обов’язковій госпіталізації підлягають хворі з важким і середньої важкості перебігом сальмонельозу та особи, які проживають у гуртожитку або належать до декретованої групи.

При гастроінтестинальній формі треба якомога раніше промити шлунок і кишки кип’яченою водою (краще ізотонічним розчином хлориду натрію), після чого ввести всередину який-небудь сорбент (мікросферичне активоване вугілля, ентеродез або ентеросорб) і дати тепле пиття. Для відновлення водно-сольової рівноваги і нормалізації циркуляторних порушень хворому призначають дозоване введення глюкосолу або регідрону. Оральну регідратацію цими засобами проводять у два етапи. Перший етап передбачає корекцію водно-сольового дефіциту, що є на момент лікування (у перші 4–6 год), другий — поповнення втрат води і солей, що продовжуються. Для первинної регідратації дорослому потрібно 2–3 л розчину, дитині — 50 мл на 1 кг маси тіла.

При вираженій дегідратації проводять інфузійну терапію (трисоль, дисоль, лактасоль, квартасоль, 5% розчин глюкози тощо) в умовах стаціонару. При дуже важких формах, коли відзначаються різке зниження артеріального тиску та виражена інтоксикація, додають глюкокортикоїди (преднізолон 60–90 мг, гідрокортизон 125–250 мг), поліглюкін, реополіглюкін, гемодез внутрішньовенно. Призначають хлорид кальцію, димедрол.

При тривалому проносі (понад 2 доби), при тифоподібній і септичній формах доцільно застосовувати етіотропну терапію: препарати нітрофуранового (фурагін, фуразолідон) або оксихінолінового ряду (ентеросептол, мексаформ), антибіотики (левоміцетин, мономіцин, або канаміцин). Однак хіміотерапевтичні препарати малоефективні. У комплексному лікуванні великого значення надають стимулюючим засобам (метилурацил, індометацин). Дієта має бути механічно щадною, в перші дні показане вживання великої кількості рідини.

Для санації хронічних носіїв сальмонел названі антибіотики поєднують з імуностимулюючими препаратами (тімалін, тактивін).

Виписати зі стаціонара можна після повного клінічного одужання, не чекаючи результатів контрольного бактеріологічного дослідження калу і сечі. Останнє роблять через 2–3 дні після закінчення етіотропної терапії. Працівникам харчових підприємств і особам, які прирівняні до них, роблять дворазове (з перервою 1–2 дні) дослідження випорожнень і одноразове — жовчі.

В Ірпені виявлено сальмонельоз!

Осіб, які перенесли гострі форми хвороби, після одужання допускають до роботи. Носіїв бактерій, які працюють на харчових підприємствах, до роботи за фахом не допускають, їх лікують ампіциліном або неграмом.

Диспансерному нагляду в поліклініці підлягають лише особи декретованих груп протягом З міс. зі щомісячним лікарським оглядом і бактеріологічним обстеженням. У випадку виділення сальмонел цих осіб усувають від роботи, допоки не будуть отримані негативні результати трикратного дослідження калу і однократного — жовчі. Якщо встановлено хронічне бактеріоносійство, їх переводять на 1 рік на іншу роботу.

Профілактика та заходи в осередку. В епідемічному осередку, за яким спостерігають протягом 1 тиж., виявляють і знешкоджують джерело інфекції, проводять бактеріологічне дослідження харчових продуктів і осіб, котрі їх приготували і спожили. Після госпіталізації хворого роблять заключну дезінфекцію, якщо ж він залишився вдома — поточну.

Загальна профілактика сальмонельозу включає заходи щодо забезпечення санітарно-гігієнічних умов при утриманні, забої худоби і птиці, обробці туш і продуктів тваринного походження, приготування страв з них на підприємствах громадського харчування і харчових виробництвах. А також заходи з контролю над захворюваністю сільськогосподарських тварин і птахів. Індивідуальна профілактика полягає в ретельній кулінарній обробці продуктів тваринного походження, дотримання термінів зберігання їжі.

Заходів специфічної профілактики сальмонельозу не передбачено в силу антигенної неоднорідності збудника і нестійкого імунітету. Екстрена профілактика в осередку інфекції при внутрішньолікарняному спалаху проводиться за допомогою лікувального сальмонельозного бактеріофага.

Матеріал подається в порядку інформування.

Arrow
Arrow
PlayPause
prodam
Slider
ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *