Зараз людство перебуває на порозі енергетичної революції. У плані використання та зберігання енергії. Наукове відкриття – це приблизно 10% його загального успіху. Все решта залежить від просування, пропагування і т. ін. Словом, “підганяння” об’єктивних наукових законів під суб’єктивні звички функціонування соціуму.
За логікою речей, електромобілі повинні були захопити домінування, взагалі не допустивши широкого поширення транспорту на ДВЗ. Але нафтове лобі спрямовувало хід історії протягом минулих ста років енергетичними манівцями, аби все сталося з точністю до навпаки. Тепер повертаємося до того, з чого все починалося, – до електромобіля.
Зацікавленість ним спричинена енергетичною війною, яку можна назвати “Атом проти нафти”. Нею керують дві причини. Політична – домінування країн, по суті, “бананових республік” (тільки замість цього природного продукту харчування у їхньому “меню” неприродне добувне паливо – нафта й дещо меншою мірою газ), що “сидять” на свердловинах й дедалі дужче справляють свій вплив на світову спільноту. Словом, дістали нафто–”бананові республіки” своїми терактами, шейхами, революціями і т. ін. сильних світу цього, відтак останні вирішили послабити їхній вплив. Інший фактор – екологічний. Під цим девізом проходить нині атомно-нафтова війна. Звісно, для нормальних людей саме екологічний чинник визначальний. Проте, у політиків свої звички й категорії цінностей. Окрім того, існує суто економічна зацікавленість у розвитку електромобілебудування країн, в яких найбільше використовується ядерна енергія – Франція, Японія, США…
Тож, брудна нафто-газова сфера протиставлена “чистішому” атому. Накопичивши чималі запаси збагаченого урану, атомники пішли у наступ на нафтовиків. Головною зброєю енергетичної війни стане масовий перехід від ДВЗ (двигунів внутрішнього згорання) на електромобілі. Такий процес, що називається, вже пішов. Електромобілі розробляються й впроваджуються повсюдного передовими автовиробниками. Це вже справа часу чи, так би мовити, діло техніки, коли через кілька років е-мобілі домінуватимуть, а згодом повністю витіснять бензиново-дизельно-газові авто. Як ще свіжі в пам’яті касетні аудіо та відеомагнітофони, фотоапарати на плівці, що легко й невимушено були “стерті з лиця землі” сучасною цифровою технікою. Тобто у цій атомно-нафтовій війні, як на мене, очевидна поразка “чорнозолотих”. Проте й перемога “мирного атому” виявиться пірровою.
Звісно, електромобіль має цілу купу переваг порівняно зі своїм бензиновим аналогом – економічність, екологічність, можливість зарядки у домашніх умовах, навіть у польових. (Вітряк, піднятий над виснаженим авто десь далеко від благ цивілізації чи сонячна батарея, вмонтована в кузов – зовсім не виглядають такою фантастикою, як скажімо, буріння свердловини й видобування нафти водієм на місці, де в нього закінчився бензин). Допоки у ДВЗ єдина перевага – тривалість пробігу на одній заправці-зарядці. Нинішні автолюбителі надто розбещені. Попри очевидну економічність та екологічність електромобіля – вони не бажають ставити його щодоби на ніч на зарядку, бо вже звикли на цю процедуру витрачати кілька хвилин на тиждень.
Через це нині науковці-розробники посилено працюють над подоланням цього недоліку – скороченням часу зарядки, тобто суттєвим, революційним зростанням енергоємності акумулятора без збільшення його розмірів. Без сумніву, вони доб’ються свого, й ознаменуванням такої “атомної” перемоги над нафтогазом за іронією енергетичної долі… покладуть початок занепаду АЕС, а заодне ТЕЦ, ГЕС…
Адже ємкісний акумулятор, виробництво якого поставлять на потік, дасть поштовх для швидкого розвитку й поширення індивідуальних освітлювально-опалювальних систем, що живитимуться від відновних і справді екологічних джерел енергії – сонячної та вітрової. Тобто здатність ефективного акумулювання цієї енергії забезпечить використання автономних енергетичних систем на підприємствах, господарствах та людських оселях, що у підсумку зробить непотрібними великі електростанції та мільйони кілометрів нинішніх ліній електропередач (ЛЕП).
Оскільки невеличкий вітряк чи кілька десятків метрів сонячних панелей можна встановити у будь-якому домоволодінні, а ємкісний акумулятор зможе забезпечити ефективне збереження енергії й використання її у безвітряну погоду (при живленні від вітряка) та у темну частину доби (накопичену від сонячних батарей). Тож автономна електрифікація будинку та зарядка е-мобілів у домашніх умовах – вже технічно вирішені процеси. Навіть більше, йдеться про те, щоб потужностей побутового акумулятора вистачало, аби літню сонячну енергію зібрати й зберегти для опалення житла у зимовий період (детальніше про це читайте у статті “Сонце і вітер як автономні опалювальні системи“.
Те ж саме стосується й енергомістких виробництв – їхні території та приміщення так само можна й потрібно обладнати вітряками і сонячними батареями. Ємкісні акумулятори зможуть вбирати й зберігати необхідну кількість енергії, отримувану з відновних джерел, щоб забезпечувати безперебійну роботу енерговитратних підприємств (докладніші викладки на цю тему в публікації “Енергії сонця і вітру вистачить усім“.
Таким чином в енергетичному поєдинку атому з нафтою переможцем виявиться відновна природна екологічно чиста енергія Сонця та Вітру.
Автор: Олександр НАКАЗНЕНКО
