Прихожанин Свято-Миколаївського храму м. Ірпінь Мірошніченко Василь Федорович 9 листопада відзначає своє 95-річчя.
Життя Василя Федоровича було нелегким:«Жили у селі, небагато, був у мене молодший брат. Дуже добре пам’ятаю голод 33-року, їли замість хліба листя із липи або буряка. Батьки працювали в колгоспі, в школу ходив у латаному одязі. В 1943 р. пішов у партизани..».
На війні Василь Федорович отримав поранення, внаслідок чого повністю втратив зір. Потім довгий шлях лікування, реабілітації, але, на жаль, зір не повернули. Не пав духом, дізнавшись, що в м. Ніжин відкрили профтехучилище для інвалідів з вадами зору, після підготовки до вступу у вищий навчальний заклад, поїхав і закінчив там 9-й та 10-й клас. У 1947 році вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на історичний факультет. Після закінчення у 1952 р, повернувся в село, де пропрацював учителем історії 25 років. Василь Федорович має сім’ю, сина та двох онуків, дружина відійшла у вічність.
Шановний Василю Федоровичу ! Важко знайти слова, якими можна було б привітати Вас із ювілеєм! 95 років — це визначна дата, що зовсім трохи відокремлює від сторічного ювілею! В цей день ми низько вклоняємося Вам за Ваш подвиг, мужність, терпіння! Ви – приклад високої духовної культури, інтелігенції, стійкості, мудрості, доброти та милосердя! Бажаємо, щоб Господь дарував Вам, душевний спокій, бадьорий дух, здоров’я, а головне – спасіння душі. Нехай Ваш подальший життєвий шлях буде легким і світлим, а всі труднощі залишаться позаду, в минулому.
Прихожани Свято-Миколаївського храму м. Ірпінь
