11 жовтня дороги в Ірпені – судини міста, через які тече його життя – були заблоковані. Водії були змушені маневрувати насилу втискувалися у вузенькі вулички і ризикували здоров’ям своїх пасажирів. Комусь може пощастило з водієм і його доставили в пункт призначення, а хтось спостерігав за агресивною, невихованою поведінкою і півшляху подолав пішки. З легковими автівками дещо простіша ситуація – йшли навпростець. А все через велоперегони, маршрут яких пролягав через центральні вулиці міста з ранку і до обіду.
Участь у велоперегонах ірпінськими вулицями (до речі, з чималим призовим фондом) взяли приїжджі велосипедисти. Через це учасників виявилося у кілька разів більше, аніж вболівальників. Ірпінчанам було б значно цікавіше спостерігати і вболівати за своїми рідними, знайомими чи просто земляками, які змагаються у велоперегонах. Натомість вони змушені були дивитися з вікон заблокованих велоперегонами автівок та маршруток, як нашим містом катаються на велосипедах якісь незнайомі люди.
І хоч рекламувати гонку почали ще за декілька тижнів до її проведення, все ж ніхто навіть не уявляв, що комусь вистачить розуму створити в системі тромб, тож шляхів об’їзду не прокладав. Майже на кожному пункті стояла поліція – що дуже радує – контролювали, слідкували за порядком. Бізнеси отримали свої прибутки. Спортсмени подолали нові перешкоди, отримали нагороди, та підняли самооцінку. Висновки зробили.
