Нещодавно у Київській облдержадміністрації з’явився новий виконуючий обов’язки голови – В’ячеслав Анатолійович Кучер. За підсумками тижня роботи В’ячеслав Кучер дав свої перше інтерв’ю на новій посаді журналістам газети і сайту «Зоря Приірпіння». У розмові з нашими кореспондентами новий очільник КОДА розповів про себе та своє бачення й перспективи розвитку столичної області. Про що можете дізнатися нижче, прочитавши наше інтерв’ю. А для початку коротка біографічна довідка.
В’ячеслав Анатолійович Кучер народився 30 серпня 1975 року в м. Севастополь (Крим).
У 1998 році закінчив з відзнакою фізико-математичний факультет Херсонського педінституту. Після чого розпочав свою трудову діяльність вчителем у Цурюпинському районі Херсонської області. Через рік став директором школи – у 24 роки був наймолодшим директором школи в Херсонській області.
До Київської обласної держадміністрації потрапив у 2016 році в якості радника тодішнього голови Олександра Горгана, залишивши посаду начальника відділу по взаємодії з органами місцевого самоврядування Києво-Святошинської районної ради.
В’ячеслав Кучер має чималий стаж роботи в різних органах державної влади. Працював і в районній раді, і в районній державній адміністрації, Фонді держмайна України, Міністерстві соціальної політики, Державній службі з контролю за наркотиками.
Повністю з біографією Вячеслава Кучера можна ознайомитися натистувши ТУТ
– Коли побачив, що з’явилася вакантна посада заступника голови –керівника апарату обласної держадміністрації, я спробував свої сили, – розповідає В’ячеслав Кучер про початок своєї роботи в КОДА. – Пройшовши співбесіду, комісії та всі необхідні перевірки 19 січня 2017 року мене було призначено на посаду заступника керівника апарату Київської ОДА. Наприкінці року було внесені зміни до закону й розділені ці дві посади. Я залишився працювати одним із заступників голови облдержадміністрації. Згідно того розподілу посади голови та заступників були віднесені до категорії політичних посад, а керівника апарату – до категорії державних службовців.
– Ви як себе позиціонуєте: як політичного чи апаратного діяча?
– Тодішній очільник КОДА Олександр Горган сказав, аби я визначався, запросивши до подальшої роботи в його команді. На той час я вже мав понад 12 років стажу роботи а державній службі. Тоді прийняв рішення обрати політичну посаду, ставши заступником голови КОДА з гуманітарних питань. Мені було доручено вести соціальні напрямки: опікуватися охороною здоров’я, соціальних захистом, службою у справах дітей, культурою, освітніми напрямками (школи, садочки)…
– В’ячеславе Анатолійовичу, що Вам вдалося зробити за цей час? Якими успіхами можна пишатися?
– Наразі в Україні найважливішим питанням є встановлення миру. Тому ми розробляли й впроваджували в життя програму підтримки учасників АТО – наших воїнів, які з честю виконують нелегке й важливе завдання захисту нашого територіального суверенітету. Тож по лінії департаменту соціального захисту населення було розроблено та впроваджено програму підтримки учасників Антитерористичної операції. Також в КОДА діє програма підтримки людей з інвалідністю. Важливою справою залишається напрямок соціального забезпечення – захист чорнобильців. Київщина найбільше зазнала впливу екологічної катастрофи внаслідок аварії на ЧАЕС. Із мільйона вісімсот жителів Київщини 600 тисяч є мають статус чорнобильців. Працюємо у цьому напрямку.
У сфері гуманітарного напрямку можемо похвалитися створенням інклюзивно-ресурсних центрів. Наразі на Київщині створено й успішно діють 41 такий інклюзивно-ресурсний центр. Це найбільший показник в Україні. Такі завдання були серед пріоритетів нашої тодішньої команди на чолі з Олександром Горганом.
– Як Ви пережили тодішню зміну керівництва КОДА?
– Олександр Терещук запросив мене до своєї команди. Довірив мені, залишивши напрямок роботи соціально-гуманітарного спрямування. Питання захисту дітей, опіки дітей з інвалідністю, захисту дітей-сиріт. Дуже приємно й правильно, що першим управлінським рішенням Олександра Терещука стало оголошення 2019 року – роком дитини. На кожній нараді Олександр Дмитрович запитував у мене, як профільного заступника: що було зроблено за цей тиждень? Яку допомогу отримали діти? Які проблеми вирішені? Які потребують його втручання для вирішення?
– Вочевидь, не спроста, бо ж це важливий напрямок роботи…
– Так, цей напрямок роботи з дітьми – важливий, відповідальний і емоційно тяжкий. Відверто кажучи, проблем вистачає. Коли приходить повідомлення, що десь в якійсь сім’ї дитинка зазнала домашнього насильства, або через недогляд батьків відійшла на той світ – це дуже вражає, мурашками по шкірі проходить ця звістка. Завжди подібне дуже боляче сприймаю. Думаю, що можливо ми десь щось не допрацювали, можливо на місцях наші служби не допрацювали…
Але кожного дня ми тримаємо на контролі ці питання. Зараз актуальне питання літнього відпочинку й оздоровлення дітей.
– З якими найбільшими проблемами Ви зіткнулися заступивши на посаду виконуючого обов’язки КОДА?
– Проводячи першу нараду, ознайомлюючись із ситуацією в області я був вражений цифрами статистики гибелі людей на воді. Це удвічі більше порівняно з 2018 роком. Станом на вівторок, 18 червня, загинуло на воді 60 людей. Лише за тиждень втопилося 13, і що найбільш болісно – з них двоє дітей. Тому я звертаюся до всіх жителів Приірпіння, до всіх жителів Київщини (хто читатиме цю публікацію) – відповідально ставтеся до відпочинку на воді. Пильйнуте за своїми дітьми. Вчіть їх правилам безпеки поводження на воді!
– З чим пов’язане таке невтішне зростання кількості нещасних випадків на воді?
– Значною мірою – погодні умови. Нинішня спека тягне людей до води охолоджуватися. Потрібно зважати на те, що річки у нас досить бурхливі, є круговороти, багато необлаштованих пляжів, а також каналів з цементними схилами, в яких купаються діти – що взагалі заборонено. Все це призводить до сумних наслідків. На першій своїй нараді я наголосив, аби облаштовані місця для купання мали відповідні рятувальні пости, що допоможе запобігти трагічним випадкам на воді.
– Об’єднання територіальних громад – нагальна тема для Київщини загалом та нашого Приірпіння. Цікава Ваша позиція з цього приводу.
– Знаючи питання й володіючи необхідною інформацією можу сказати, що тільки за добровільне об’єднання територіальних громад. Це додатковий інструмент забезпечення фінансової спроможності громад. Ірпінь – місто обласного значення. Воно вже користується відповідними пільгами. Проте, отримавши статус територіальної громади, його можливості розвитку були б ще більшими. Зрозуміло, що й Гостомель також хоче створити свою ОТГ.
Проте, я скажу більше. У Києво-Святошинському районі до сих пір не утворено жодної (!) нової ОТГ. По всій Київській області, коли я прийшов працювати в КОДА, було утворено лише дві ОТГ. На сьогодні їх вже 16. Темпи збільшення за два роки – у вісім разів, начебто не погані, але якби ми збільшили цей показник до 60-70 об’єднаних громад, які плануються у нас в області, тоді б справді було б чим пишатися в цьому плані. Зараз цей процес на контролі в облдержадміністрації. Щотижня виходять розпорядження КОДА про визнання тієї чи іншої громади спроможною до створення з подальшим внесенням цих документів до ЦВК для оголошення виборчого процесу. Якщо раніше цей процес відбувався швидко, громади двох невеличких сіл об’єднувалися в свою ОТГ, то зараз ми вже підходимо до питання укрупнення громад. Рано чи пізно все одно в системі реформування адміністративного устрою України постане питання укрупнення. Адже є чимало в Україні випадків, коли нові ОТГ створюються в межах існуючих до цього районів, і тепер живуть в нових законодавчих умовах, отримавши нові можливості для розвитку.
На засіданні Кабміну Володимир Гройсман повідомив про ініціативу наданнях районним центрам статусу територіальних громад. Наші Боярка, Вишневе – це великі міста, які можуть мати статус обласного значення. В Україні є менш населені міста з менше розвиненою інфраструктурою, які мають обласний статус. Тож, сам Бог велів, аби Боярка і Вишневе були визнані центрами ОТГ, долучивши до себе хоча одне-два села, і в подальшому розширювали свої території.
Специфіка пристоличного регіону полягає у тому, що багато сіл з розвиненою інфраструктурою мають чималі бюджетоутворюючі підприємства – мегамаркети, АЗС, заводи. Внаслідок чого окремі села мають більші бюджети розвитку, ніж бюджети районів. Тому вони самі живуть і працюють, не бажаючи входити до якихось об’єднань.
– В’ячеславе Анатолійовичу, якими словами найкраще охарактеризувати Ваше життєве і професійне кредо?
– Відповідальність, порядність, чесність і закон! Очолюючи апарат КОДА, організовував роботу, починаючи з організації робочого часу. Звернувши увагу на розбалансованість в роботі апарату та його структурних підрозділів, першим моїм управлінським рішенням стало забезпечення вчасного приходу працівників на роботу. Якщо людина зможе себе організувати, то вона зможе організувати й свою роботу. Якщо людина відповідально ставиться до виконання своїх функціональних посадових обов’язків, то вона зможе цього вимагати й від своїх підлеглих.
– Тобто, особистий приклад, а не якісь повчання…Коли Ви приходите на роботу?
– Два з половиною роки робочий день у мене розпочинається близько 7 години ранку.
– А коли закінчується?
– Це вже як складеться. Буває, що дякую Богу за те, що робочий день закінчився сьогодні, а не завтра.
– У Вас є амбіції-наміри залишитися на цій посаді без приставки «в. о.».?
– Минулого тижня новообраний Президент України Володимир Олександрович Зеленський до призначення нового очільника Київської облдержадміністрації призначив мене виконуючим обов’язки. Не знаю, скільки буду працювати на цій посаді. Це залежить від Президента України, від бачення його команди.
Зазначу лишень, що на якій би я посаді не працював, у мене ніколи, як кажуть в народі, не «виростала корона». І за тиждень роботи на посаді виконуючого обов’язки голови КОДА також не виросла. З іншого боку, є приказка, що поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Звісно, що амбіції є, але буде так, як доручить мені чи кому іншому Президент України чи, можливо, новосформований Уряд держави. Я відношу себе категорії тих посадовців, які на будь-якій посаді служать народу України.
Спілкувалися: Оксана КОЛОМІЄЦЬ,
