Торгівля місцями у виборчих списках – причини та наслідки

Виборча тематика для багатьох нині стала актуальною. Хоча з іншого боку доводиться неодноразово чути здивування людей, далеких від політики: «Що? Знову вибори?! Так вже усіх пообирали…». Ясна річ, що пообирали не всіх. Незважаючи на те, що протягом попереднього року переобрали президента й парламент, залишилося найцікавіше – вибори депутатів місцевих рад, які відбудуться 25 жовтня.

Торгівля місцями у виборчих списках – причини та наслідки

Пригадується, як ще на початку дев’яностих минулого століття чимало людей йшло у владу зі щирими намірами щось зробити для людей, змінити життя на краще. Але, як потім виявлялося, самого бажання було замало. Необхідне було ще вміння і розуміння, як це зробити. З цим виявилося складніше. Відтак, тодішні депутати за чотири роки попри нестримне бажання щось зробити для людей, врешті-решт обламувалися у своїх прагненнях вирішення глобальних проблем, «здуваючись» до умовної програми-мінімум – раз не вийшло зробити кращим життя для всіх, то хоча б зроблю його кращим для себе та свого оточення.

Чим далі тим більше скорочувався термін, коли влада намагалася щось зробити для людей, все швидше переходячи до забезпечення «себе улюблених». У такий спосіб дійшовши до ручки – коли механізм народовладдя запрацював у режимі економічної формули: гроші–влада–гроші-штрих.

Під завісу тридцятиліття нової ери незалежності України у багатьох людей з’явилася надія на вихід із цієї зацикленості. Матеріальна зацікавленість, здавалося б, відійшла на другий план, над якою взала гору якась пародія на ідейність чи ідейна пародійність. Здавалося б… Але минув тільки рік, як нинішня влада почала швидко здуватися. Власне, мало хто із мислячих людей і раніше мав якісь ілюзії стосовно «зелених чоловічків» з мандатами, але «на місцях і на периферії» у багатьох ще жевріла надія…

Свіжий підхід на теренах Приірпіння у формуванні списків кандидатів у депутати та претендентів на мерів від правлячої країною партії розвіяв більшість, якщо не всі ілюзії стосовно «принципово нового підходу» у владі. Різні ЗМІ та соціальні мережі замайоріли повідомленнями прайсів за місця у списках донедавна найрейтинговішої політсили.

Словом, все вийшло, як в анекдоті: скільки можна наступати на старі граблі?! – купіть нові! Або ж, як кажуть, про надто емоційних людей: не треба зачаровуватися, якщо не хочете розчаровуватися.

Тепер спрогнозуємо яким може бути подальший розвиток подій у разі обрання депутатами чи містечковими головами персонажів, які купили собі підтримку рейтингової партії. Якщо верхівка політичних гендлярів не політичні самогубці і в них спрацює якийсь інстинкт самозбереження, то вони мають усунути з керівних посад, а ще краще взагалі подалі від партії тих осіб, які добряче підлаталися на цій виборчій кампанії, торгуючи місцями у списках. Так просто необхідно вчинити для збереження партійного контролю над тими особами, які отримають владі повноваження внаслідок виборів 25 жовтня. Це потрібно для того, аби ці діячі не поводилися надто зверхньо відносно партійного керівництва і чітко знали своє місце. А не випендрювалися у стилі: ми ж вам вже заплатили, то не заважайте нам керувати – читай: відбивати витрачені кошти на купівлю мандатів.

Щось схоже практикується в правоохоронних органах, коли міняють районних та обласних керівників поліції чи прокуратури, які налагодили корупційні зв’язки з місцевою владою на певній, ввіреній ним території. З партійною номенклатурою у цьому плані ще легше. Їм навіть не потрібно шукати іншого місця працевлаштування. Їхня подальша доля за великим рахунком нікого не цікавитиме. Для партійного керівництва головне, щоб після виборів обласні (районні, міські) осередки очолили люди, які б могли дати відкоша неконтрольованим головам та депутатам, із чистою совістю заявивши, що вони їм нічого не винні.

Не складно спрогнозувати й подальшу поведінку місцевих князьків. Вони намагатимуться фінансово впливати на нове партійне керівництво. Тих, хто знову «обілечуватиме» посадовців, знову будуть міняти. І так до… самих наступних виборів, або допоки в народу терпець не урветься. Бо ж звідки братимуть кошти «народні обранці» на фінансування партійних еліт?! Ясна річ, що крастимуть з бюджету, тобто у нас із вами.

Виходячи з цього, напрошується логічний висновок, що необхідно й економічно доцільно нам голосувати за ті партії та висуванців у мери, які не купували собі кандидатські посади в рейтингових партіях, а самі) мають достатній авторитет і популярність, аби партії бігали за ними, а  не вони за партіями.

 

Олександр НАКАЗНЕНКО

ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *