Присвячується моєму другу
Юрій Єрмолаєв – герой України, патріот, що віддав своє життя обороняючи наш край під час окупації міста Бучі від нападу російської орди. Захисник довкілля, завдяки якому збережено від забудови десятки рекреаційних зон Приірпіння. У 2013 році, дізнавшись про побиття студентів, одним з перших поїхав до Києва на Майдан Незалежності і до самого його кінця брав участь у революції Гідності, де познайомився з Надією Савченко: «Для мене Юра був людиною непримиренної до несправедливості, люди як він, як світоч запалюють дуже багато сердець, ведуть за собою і при цьому захищають, таких дійсно мало. Юра приходив до мене в українську в’язницю і в суди. Юра багато чого пережив і посмертно отримав слова подяки від кожного дерева, яке він захистив, людей. Хтось говорив, що при житті він задавав багато запитань до Бога. Я сподіваюсь він отримує на всі свої запитання, сподіваюсь відповість там. Герої не вмирають, вони стоять у нас за спиною, Слава Україні!».
З 2014 року Юра пішов воювати у 95 ДШБ та брав участь у військових діях у Донецьку. Він був вірним другом братом та правдолюбом до останнього подиху свого життя. Також він очолив ГО «Бучанська міська організація ветеранів АТО «Патріот»», позаяк ТРО не було створено у місті Буча, він займався пошуком людей що можуть тримати зброю та стати на захист держави.
Чому не була створена ТРО міста Буча
На момент вторгнення російських найманців у Бучанському громаді не було створено офіційної територіальної оборони міста. Відповідно до чинного законодавства органи місцевого самоврядування повинні були завчасно створити місцеві осередки ТРО при військкоматах. Але, на жаль, на момент активних бойових дій у місті Буча ТРО не існувало. Згідно з «Положенням про добровольчі формування місцевих громад» добровольче формування утворюється зборами ініціативної групи жителів територіальної громади у присутності командира військової частини територіальної оборони Збройних Сил та уповноважених представників органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. Для виконання завдань територіальної оборони у своїх межах територіальні громади повинні виступити з ініціативою утворення добровольчих формувань.
Понад 50 чоловік, які прийшли до військкомату, переважно військові, а також цивільні, які отримали обмежену кількість зброї для захисту міста. 30 закатованих українських героїв, яких стратили росіяни по вул. Яблунській, Центральній та Лучистому захисників, на сьогоднішній день рахуються цивільними.
Про зброю
Нам видали по автомату та вивезли на блокпости, що на той момент були створені по вулиці Вокзальна, Яблунська та Центральна, – зазначив один з військових, що обороняв місто Буча.
Партизани з Ворзеля, які теж брали безпосередню участь в обороні селища, також зазначили, коли завітали до Бучанського військкомату з проханням видати зброю, отримали відповідь, що її немає.
Зі слів адвоката волонтерки Катерини Українцевої, яка під час окупації міста однією з перших займалася гуманітарною допомогою містянам, зазначила, була шокована від тієї кількості зброї, яка була у наших захисників на одному з блокпостів по вул. Яблунська: «Вийшов хлопець, у якого був автомат, у них було дуже мало зброї. Я його запитала, на той момент ще не усвідомлюючи що насувається колона танків. Для мене було важко зрозуміти, як наші герої будуть протистояти ворогу».
Юрій Єрмолаєв на момент вторгнення росіян у Бучанський район був військовим у резерві. Але розуміючи всю смертельну небезпеку, що насувається вирішив залишитися і обороняти місто.
24 лютого, коли росіяни почали висаджуватися на Гостомельський аеродром, де саме в цей час Юра разом з побратимами підривав злітну полосу, щоб російські окупанти не змогли приземлитися з ворожою технікою.
25 лютого брав участь у створенні блокпосту у місті Ірпінь біля «Жирафу», де укріплював зону для бойових дій з російськими загарбниками.
27-29 лютого він вступи у прийняв перший бій по вулиці Вокзальний, де підірвав ворожу техніку і брав участь у бойових діях в районі Мельників.
Про списки ОБД
Зі слів дружини Катерини Ковальської, чоловік якої загинув у бою по вул. Вокзальна, вона впевнена у тому, що її чоловіка шукали за списками. На той момент, коли мій чоловік вже встав на захист Бучі і взяв до рук зброю, мені подзвонили сусіди та повідомили, що його шукають за адресою, де він був фактично зареєстрований, але не мешкав.
Мати і сестра вбитого військового Максима зі Склозаводської повідомила, що її сина росіяни взяли в полон за фактичним місцем проживання, вивізши у невідомому напрямку.
Мати загиблого героя Юрія Єрмолаева розповіла: «Окупанти шукали мого сина декілька разів, спочатку прийшли до нашого будинку у Бучі, потім за іншою адресою. Російські найманці знали, що він був розвідником-снайпером та очолював ГО «Патріот».
Юрія Єрмолаєва спецпризначенці взяли у полон 4 березня і відвезли в катівню, де піддавали тортурам декілька днів. Зокрема, на Центральній у підвалі було вбито п’ять чоловік, з яких більшість були військовими та захисниками Бучі. Зі слів громадської діячки Валентини Лосенко, яка під час окупацію проживала по вул. Центральна, повідала що росіяни дійсно за списками шукали український військових та УБД. «Я на власні очі бачила, як вони чітко йдуть до квартири, де мешкав військовий. Розстріл Юри я чула по пострілах, його вивели з підвалу, разом з побратимом і відвели до ТП і стратили». За результатами судмедекспертизи Ю. Єромолаєв зазнав безлічі поранень, які росіяни проводили під час катувань і вбили його двома пострілами у голову. Метою катувань рашистів було отримання інформації про інших українських військових».
Близький побратим Єрмолаєва зазначив, що його знайомого, також шукали за фактичним місцем проживання, взяли в полон і наразі він перебуває у РФ.
Зокрема у місті Буча для наших військових створили три катівні. Вони були , а саме облаштовані у підвалу по вул. Центральній (також у дитячому садочку був створений штаб рашистів), по вул. Яблунській (підприємство «Агробудпостач») та на території санаторію «Лучистий».
Жінка загиблого чоловіка, якого вбили рашисти, розповіла що росіяни забрали її в полон. «Я бачила особисто списки у росіян, в яких були зазначені квартири та прізвища українських військових. Саме тому вони забрали мого чоловіка та інших, бо вони копали блокпост на ТЦ «Жираф». Вони показали цей список і нас забрали, повели в підвал, то був останній раз, коли я його бачила свого чоловіка живим», – зазначила Тетяна .
«Юра був справжнім чоловіком, який віддавав всього себе людям до останнього. Останній раз, коли я його бачила, він привіз машину зброї. Я його просила зі сльозами на очах не їхати. Він відповів, мам там мої братів вбивають – це моя честь загинути за Україну».
