Присвячується моєму другу
Юрій Єрмолаєв – герой України, патріот, який віддав своє життя, обороняючи наш від нападу російської орди. Захисник лісу, завдяки, якому збережено від забудови десятки рекреаційних зон Приірпіння. У 2013 році, дізнавшись про побиття студентів, Юра одним з перших поїхав у Київ на Майдан Незалежності, де до самого кінця приймав участь у революції Гідності і саме там познайомився з Надією Савченко: «Для мене Юра був людиною непримиренною до несправедливості. Люди як він, наче світоч запалюють дуже багато сердець, ведуть за собою і при цьому захищають – таких дійсно мало. Юра приходив до мене в українську в’язницю, суди. Він багато пережив та посмертно отримав слова подяки від кожного дерева, людей яких захищав. Хтось говорив мені, що при житті Юра задавав багато запитань до Бога, але відповіді не отримував. Я сподіваюсь відповіді на свої запитання, отримав в небі. Герої не вмирають, вони стоять у нас за спиною, Слава Україні!»
З 2014 року Юра пішов воювати у 95 ДШБ, приймав участь у військових діях по донецькому напрямку. Був вірним другом братом, правдолюбом до останнього подиху свого життя. Також, очолював ГО «Бучанська міська організація ветеранів АТО «Патріот». Через те, що ТРО у місті Буча не було організовано, займався пошуком людей, які можуть тримати зброю, стати на захист держави.
Чому не була створена ТРО міста Буча
На момент вторгнення російських найманців у Бучанському громаді не було створено офіційної територіальної оборони міста. Згідно, законодавства України органи місцевого самоврядування повинні були завчасно створити місцеві осередки ТРО при військкоматах. Але, на жаль, на момент активних бойових дій у місті Буча, ТРО не існувало. По закону добровольче формування утворюється зборами ініціативної групи жителів територіальної громади в присутності командира військової частини, територіальної оборони Збройних Сил, уповноважених представників органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. Для виконання завдань територіальної оборони у своїх межах територіальні громади повинні виступити з ініціативою утворення добровольчих формувань.
50 чоловік, які прийшли до військкомату були в більшості військові, цивільні, які отримали обмежену кількість зброї, з метою захисту міста Буча.
30 закатованих українських героїв по вулицях Яблунській, Центральній, в піонерському таборі «Лучистому» на сьогодні рахуються цивільними.
Про зброю
- Нам видали по автомату, вивезли на блокпости, які, в той час, були організовані по вулицях: Вокзальна, Яблунська, Центральна – зазначив один з військових, що мужньо обороняв місто Буча.
- Партизани з Ворзеля, які так само брали безпосередню участь в обороні селища, зазначили, що коли завітали до Бучанського військкомату, просили видати зброю і отримали відмову.
- Зі слів адвоката волонтера Катерини Українцевої, яка під час окупації міста була однією з перших волонтерів, що активно займалася гуманітарною допомогою містянам: «Я була шокована від тієї кількості зброї, яка була у наших захисників на одному з блокпостів по вул. Яблунська, – Вийшов хлопець, у якого був автомат, українські захисники мали обмежену кількість зброї. В той момент запитала його, чи усвідомлює він смертельну небезпеку і що незабаром насувається колона з сотні танків та яким чином вони будуть протистояти ворогу».
На момент Ю. Єрмолаєв вторгнення росіян, був військовим у резерві, але розуміючи, що місто Буча буде окуповано рашистами, прийняв рішення залишитися, обороняти місто.
24 лютого під час того, коли рашисти намагалися посадити літаки з технікою і особовим складом на Гостомельському аеродромі, Юрій разом з побратимами підривав злітну смугу, щоб російські окупанти не змогли приземлитися.
25 лютого в Ірпені біля ТЦ «Жираф» брав участь, щодо створення блокпосту, де саме укріплював зону для бойових дій, проти російських найманців.
27-29 лютого прийняв перший бій по вул. Вокзальний, згодом взяв участь в бою в районі Мельників.
Про списки ОБД
Зі слів дружини, К. Ковальської чоловік, якої загинув у бою по Вокзальній, впевнена у тому, що Володимира шукали за списками. Саме тоді, коли він встав на захист міста, взявши до рук зброю, мені подзвонили сусіди і повідомили, що його шукають за адресою, де він був зареєстрований.
Мати, а також сестра вбитого військового Максима зі Склозовадської розповіла, що її сина росіяни взяли в полон за фактичним місцем проживання, вивізши у невідомому напрямку.
Катерина, мати загиблого героя Ю. Єрмолаева розповіла, про те, що окупанти шукали сина декілька разів. Спочатку у місті Буча прийшли до їхнього будинку, згодом за іншою адресою. Російські найманці знали, що він був розвідником-снайпером, очолював ГО «Патріот».
4 березня Ю. Єрмолаєва спецпризначенці взяли у полон, відвезли до катівні, де піддавали тортурам протягом декількох днів. Зокрема, по вул. Центральній в підвалі було вбито сім чоловік, більшість з яких були військовими, захисниками Бучі.
Зі слів громадського діяча В. Лосенко, яка під час окупації проживала по вул. Центральній, росіяни шукали українських військових, УБД за списками. Вона каже: «На власні очі бачила, коли вони йшли до квартир, де мешкали українські захисники. Розстріл Юри я чула з пострілів, їх вивели ще з одним побратимом до ТП, потім стратили».
За результатами суд мед експертизи встановлено, що Ю. Єромолаєв зазнав безлічі ушкоджень під час катувань. Зрештою його вбили двома пострілами у голову. Метою катувань рашистів було отримання інформації про дані українських військових.
Близький побратим Єрмолаєва зазначив, що його знайомого шукали за фактичним місцем проживання, захопивши в полон і наразі він перебуває у РФ.
У місті Буча рашистами було організовано три катівні, де знущалися над українськими військовими: дитячій садочок по вул. Центральній, приміщення підвалу по вул. Яблунській 144, а також на території району санаторію «Лучистий».
Жінка одного із закатованих військових, розповіла, що її разом з чоловіком росіяни забрали в полон. «У окупантів, я бачила списки, де були зазначені адреси квартир, з прізвищами військових. Саме тому, забрали мого чоловіка та інших, бо вони копали блокпост в районі ТЦ «Жираф». Рашисти показали цей список, нас забрали. Згодом спустили у підвал, то був останній раз, коли я бачила свого чоловіка живим». – зазначила Тетяна
Мама закатованого військового Юрія Єрмолаєва розповідає: «Мій син був справжнім чоловіком, який віддав заради спасіння людей. Останній раз зі сльозами на очах я його просила не їхати, тоді він привіз машину зброї. На що він відповів: “Мамо вбивають моїх братів – це моя честь загинути за Україну».
