Історії затримання українських тероборонівців вражають своєю жорстокістю, агресивністю та звірячою ненавистю з боку російських окупантів. Наших героїв шукали за списками впродовж всієї окупації Бучанської громади, маючи заздалегідь підготовлені адреса військових. Родичі загиблих зазначають, що їхніх чоловіків шукали саме за тими адресами, де були прописані хлопці. Зокрема Катерина Ковальська впевнена, що її чоловіка шукали саме за тією адресою, де був прописаний військовий:
«На той момент Володі, я вважаю, просто пощастило не потрапити до російських окупантів, адже у них була стара адреса, за якою шукали чоловіка. З багатьох квартир вибили двері саме у нашій, тому що вони думали, що Володимир там».
Сестра безвісті зниклого Максима розповідає, що сусіди описали той страшний день так: «Вони вибили двері, взяли хлопця в полон і повели в невідомому напрямку». Доля життя військового досі є невідомою для родини.
Володимир Завертанов, який очолював певний час Бучанську організацію політичної партії «Свобода», також за словами друзів рахується, як безвісті зниклим. Нескореного військового російські військові затримали у власному будинку, що у Лісовій Бучі, взяли у полон і вивезли у невідомому напрямку. За словами сусідів, він чинив опір до останнього, але сил було недостатньо. На жаль, його доля залишається для друзів та родини також невідомою.
Мабуть однією з самих жахливих історій вбивства стала страта української військового Юрія Єрмолаєва, який був розстріляний біля ТП по вул. Центральна одним з російських військових. З 2014 року Юрій був військовим у 95 ОАДШБ, яка воювала на Донеччині, де він служив як снайпер-розвідник. У 2016 році Єрмолаєв зареєстрував ГО «Учасників БМ ОВ АТО», яку потім очолював. Тому було не дивним, що він перебував у розстрільних списках “Миротворця”. З 24 лютого Юрій розпочав активний пошук зброї пішовши до Бучанського військкомату, але, на жаль, він її так там і не отримав.
З 26 лютого Ю. Єрмолаєв перебував у Гостомелі, де разом з ДРГ підривав злітну смугу аеропорту, щоб російські окупанти не змогли потрапити на українську землю. А в перших числах березня вже прийняв перший бій біля супермаркету “Новус”.
За словами свідка Олександра, Єрмолаєв разом з національною поліцією з березня місяця проводив перевірку гуманітарних центрів у місті Буча: «Тоді я його побачив перший раз і він мені здався дуже світлою людиною, Юрія цікавило, куди саме ми направляємо гуманітарну допомогу у місті Буча, тоді ми попили каву і я йому розказав наш маршрут».
З березня місяця Єрмолаєв, після облаштування захисних укріплень, розпочав активну розвідку у самих гарячих точках міста Буча. Як розповідає активістка Анна Єфімова: «Я бачила, як Юра на велосипеді переїздив з однієї вулиці на іншу, щоб попередити про можливу смертельну небезпеку мирних мешканців міста Буча».
На жаль, Єрмолаєва окупанти вирахували й заарештували. Допит Юрія тривав пару годин в дитсадочку. Потім його з іншими затриманими військовими відправили до катівні в підвалі будинку по вул. Центральній.
З офіційних даних правоохоронних органів у Бучі було організовано декілька катівень для українських військових: підвал підприємства по вул. Яблунська, санаторій “Променистий”, а також підвал одного з будинків ЖК по вул. Центральна, де допитували Ю. Єрмолаєва. У підвалі будинку по вул. Центральній перебувало п’ять людей, серед яких були українські військові. Жінка загиблого Володимира, Тетяна, розповідає, що її чоловік з перших днів війни перебував у районі ТРЦ «Жираф», де брав участь в укріпленні оборони міста Ірпінь. Нас затримали у квартирі, де ми перебували, в той момент росіяни розпочали зачитувати списки людей, серед яких більшість були військові.
Як розповідає волонтерка Катерина Українцева: «25 лютого ключі від Бучанського військкомату висіли біля входу, а всередині нікого не було. Тому коли я побачила Бучанську ТРО по вул. Центральна, то була дуже вражена тією кількістю зброї, що мали наші хлопці, щоб чинити належний опір окупантам. Я їх запитала, а як вони будуть воювати з тим, що мають, а хлопці відповіли, що інших варіантів не мають».
Такі от невтішні розповіді з новітньої історії Бучі наштовхують на висновки. Якщо залишаються без зброї патріоти – оборонці рідного краю, то зі зброєю приходять загарбники. Якщо у підвалах не організувати пункти оборони, то окупанти в них облаштують катівні. Якщо завчасно не виявити й нейтралізувати колаборантів і зрадників, то вони складуть списки патріотів і здадуть їх ворогам. Тож, шановні бучанці, робіть висновки з минулого, аби більше не робити помилок у майбутньому.
