Розповідь журналістів зі Швеції про окупацію Ворзеля (+ фото, відео)

Тема рашистської окупації Київщини, нашого Приірпіння і зокрема Ворзеля назавжди залишиться в народній пам’яті. Спогади очевидців, учасників подій, які пережили окупацію, передаватимуться від покоління до покоління. Зараз ми пишемо історію сучасності, так би мовити, по свіжому сліду. Аби все закарбувати в літописах, нічого й нікого не забути. Донести ці суворі реалі до кожної людини у всьому світі…

Одними з перших іноземних журналістів, які приїхали до Ворзеля одразу після його визволення українськими воїнами, стали кореспонденти шведського видання «Експрес». Їхню розповідь, фото та відео про побачене нижче пропонуємо до уваги наших читачів.

 

Щонайменше десять мільйонів українців залишили свої будинки. Команда “Експресу” проїхала вздовж лінії фронту та зустрілася з людьми, які залишилися в окупації. Цілодобово вони живуть під російськими обстрілами, відрізані від решти світу.

Розповідь журналістів зі Швеції про окупацію Ворзеля (+ фото, відео)

ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ В УКРАЇНУ

Чи зауважує Леся Нагорна, що в неї тремтять руки? Чи бачать це двоє її дітей, коли розмовляють одне з одним через екран телефону?

Вона евакуювала їх до західної України, а сама залишилася в Ірпені.

Коли над її головою прогуркотіли гранати, вона швидко перервала розмови з дітьми і благала Бога, щоб вона вижила, щоб мати змогу знову зателефонувати їм.

На широкій вулиці за межами її зруйнованого будинку світ безбарвний. Тільки вона сама обривається на тлі сірої гами.

Існує комендантська година, але тут немає нікого, хто міг би перевірити, чи дотримується вона. Біля входу лежить мертвий собака.

Завтра вона повернеться до своєї роботи в офісі регіональної адміністрації у Бучі. Там російські солдати розстріляли всі замки з дробовиків, пограбували та розгромили.

– Ми маємо розпочати все з самого початку. Ми зробимо це тисячу разів, якщо буде потрібно.

Права рука Лесі Нагорної тремтить. Вона кладе ліву і залишається нерухомою.

Розповідь журналістів зі Швеції про окупацію Ворзеля (+ фото, відео)

Війна, що порушила всі закони

Раптом люди прокинулися у розпал війни. Ми чули, що це сталося так швидко. Поки, натомість, час не сповільнився, і кожна хвилина тиші не перетворилася на очікування наступного натиску кулеметного вогню, що гуркотить, або ще гіршого артилерійського вогню.

Війна підпорядковується суворої нормативно-правової бази. Гуманітарне право має захищати цивільні об’єкти, такі як житло, лікарні, машини швидкої допомоги, церкви та культурні будівлі. Тут було порушено всі закони. Все було на меті. Руйнування простягаються смугою на північ і захід від Києва. У багатьох місцях, які ми проїжджаємо, немає жодного недоторканого будинку. Під уламками поховано людей. Ті, хто вижив, вже побоюються наступної хвилі нападів.

Сусіди розбіглися – Галина залишилася

Коли Галина Ковальська відводить погляд від супу, що кипить на відкритому вогні, вона бачить своє місто. Тут вона прожила все своє життя. Але тепер це інше місце. Незнайоме і лякаюче, навіть коли гармати замовкли.

Розповідь журналістів зі Швеції про окупацію Ворзеля (+ фото, відео)

Солдати-окупанти залишили Ірпінь у руїнах

Галина Ковальська живе у темряві та холоді, і коли вона ступає по залишках свого житла, вона наступає на уламки від бомб, попіл та бите скло. Протягом півтора тижня обстріл тривав безперервно. Вона не знає, скільки разів влучало в будинок, у якому вона мешкає.

 

– Пацюки біжать, говорили люди, коли перші сусіди втекли звідси, за кілька днів вони самі втекли, але я залишився вдома. Я завжди любитиму своє місто.

Розповідь журналістів зі Швеції про окупацію Ворзеля (+ фото, відео)

Ряди згорілих танків

Саме тут трохи більше тижня тому було зупинено сили вторгнення Путіна. До центру Києва залишалося ще кілька миль. Бойові дії у селах та містах північної України дали столиці час збудувати дуже добре укріплену буферну зону з танковими загородженнями, системою звивистих траншей.

Тут уздовж доріг рядами стоять згорілі танки та легка бронетехніка. У них залишаються обвуглені останки російських солдатів.

 

“Вони стріляють день і ніч, ніби нас ненавидять”

Куля пройшла прямо крізь будинок Віри Мельник, як сердита комаха, що дзижчить.

– Усього за кілька дюймів від мене.

Розповідь журналістів зі Швеції про окупацію Ворзеля (+ фото, відео)

Їй 85 років і вона добре пам’ятає Другу світову війну. Навіть тоді, у дитинстві, її родина опинилася в епіцентрі бойових дій. Можливо, час затуманив спогади, або, як вона каже, сучасна війна набагато гірша за своєю інтенсивністю та силою. Вона була евакуйована зі свого маленького будинку у Ворзелі на північ від Києва до будинку для людей похилого віку, де мешкали близько 50 людей. Але коли всі будинки навколо них були зруйновані шквальними обстрілами, вони залишилися неушкодженими.

“Як не дивно, я ніколи не боявся за себе, я, мабуть, занадто старий, але я сумую про всіх молодих людей, які загинули”.

 

Бомбили з повітря

Як і у Швеції великі торгові центри розташовані на околицях усіх українських міст. Всі такі будівлі нині або розбомблені з повітря, або заміновані та підірвані зсередини під час наступу Росії.

Цей універмаг у Бучі називався «Епіцентр». У приміщеннях працювало кілька сотень людей.

Країни відновлюються після війни. Все можна відновити, але на те, щоб зруйнувати те, на що російським військам знадобився місяць, підуть роки. І війна ще не закінчилася, вона тільки затягнулася, і багато хто тут бояться, що вона скоро повториться.

 

День народження Юлії

У Ворзелі нема електрики. Уся їжа готується на відкритому вогні. Джулія Полянська залишилася, коли більшість сусідів втекли. Її власна квартира була вражена ракетою з повітря. Його залишки досі стирчать у цегляній стіні повністю зруйнованого в решті житла. Сама вона працювала тележурналістом, але її місця роботи не існує.

Юлія Полянська розповідає шведським журналістам про окупацію Ворзеля

Сама вона працювала тележурналістом, але її місця роботи не існує. Зараз вона допомагає в евакуаційному будинку для людей похилого віку, які не змогли втекти від бойових дій.

Сьогодні мій день народження, каже вона.

Солдати добровольчого міжнародного легіону вишиковуються в чергу, слухаючи пісню для неї…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *