Або чому у зв’язку з мером Ірпеня згадують Татарова
Тема відсторонення від посади Ірпінського міського голови Олександра Маркушина стала провідною не тільки в Ірпені, а й у всеукраїнському медіапросторі. Йдеться про підозру в незаконному перетині кордону у 2022 році, про яку стало відомо лише у вересні 2024-го. Після цього справа розвивалася дуже швидко: наприкінці січня Маркушину висунули звинувачення, Печерський суд ухвалив рішення про взяття його під варту прямо в залі засідання.
Надалі процес уповільнився: більше тижня чекали апеляції, яка змінила запобіжний захід на домашній арешт. Однак справа ще далеко не завершена. Політичні опоненти чинного мера припускають, що його відсторонення може бути вигідним окремим політичним силам в Ірпені.
Природно виникає питання: хто міг ініціювати цю справу та які мотиви стоять за такими діями? Прихильники Маркушина вважають, що процес міг розпочатися не без підтримки на вищих рівнях влади.
У цьому контексті увагу привернуло журналістське розслідування Bihus.Info:
Зокрема, у ньому з 16:30 хвилини журналісти висловлюють версію щодо того, чому справа Маркушина викликала таку активну увагу.
«У випадку з Маркушиним є абсолютно суб’єктивне припущення, чому система так «понеслася». Справу Ірпінського мера веде ДБР, а ДБР – це пряма гілка Татарова», – говорить ведуча Вікторія Ковцун. Далі розповідається про ірпінську квартиру Татарова та співпрацю його компанії із Карплюком.
Окремі експерти звертають увагу на зв’язки між представниками правоохоронної системи та певними політичними діячами в Ірпені. Зокрема, згадується, що в минулому деякі адвокати могли представляти інтереси політиків, які зараз можуть бути зацікавлені у зміні влади в місті.
Про їхню заангажованість на Ірпінь та зв’язок із кримінальною справою Маркушина та його напрочуд оперативним затриманням чимало свідчень. Наразі про це говорять тільки натяками, або ж «не для преси». Конфіденційні джерела, звісно ж не офіційні, навіть ціну питання називають. Від усього цього верне, наче від проковтнутого зеленого лимона. Точніше, не цілого, а тільки половини лимона. Але ж все одно нудить…
Реалії ірпінського «бомонду» засвідчують, що все таємне стає відкритим. Місцеві діячі, коли їм стає вигідно, самі здають тих, з ким раніше, скажемо так, тісно й корисливо контактували. Згадаймо хоча б закиди в бік відставного генпрокурора. Або ж свіжу справу Маркушина, де свідками виступили вже колишні друзі, яких він запрошував на день народження своєї дитини.
Наразі в публічному просторі обговорюються різні версії щодо цієї справи, однак значна частина інформації залишається недоступною. Як показує практика місцевого політичного життя, нові пікантні подробиці можуть випливти вже найближчим часом.
