Тема політичного ляльководства, завжди актуальна, нині набула особливого загострення. Наразі на слуху події зі санкціями США проти родини олігарха Коломойського, а ще цікавіше – реакція на це Зеленського та його оточення.
Табуретка – чи Президент України?
Проаналізуймо ситуацію. Що відбувається. Причини, наслідки та прогнози можливого продовження подій. Коломойському інкримінують корупційну діяльність у 2015-15 роках під час його перебування на посаді голови Дніпропетровської ОДА. Тоді з’явилися перші санкції до олігарха із забороною йому в’їзду до США.
Очевидно, що це зачепило самолюбство Коломойського. І він вирішив показати, чого вартий. «От візьму й очолю Україну (яка наразі перебуває у сфері особливої уваги світової спільноти, зокрема Сполучених Штатів), – певно так міркував ображений олігарх. – Тільки не сам, бо мене не виберуть, а от свою маріонетку можна буде просунути на найвищу виборчу посаду в державі».
Так подумав і не прогадав автор відомого вислову про табуретку і пульт від телевізора. Про підтримку Зеленського Коломойським до і під час президентських виборів-2019 не говорили хіба що найбільш ліниві й байдужі. Недавні події зі свіжими санкціями Коломойському та реакцією на них оточення Зеленського – ще одне підтвердження цьому.
Змоделюємо поведінку та мотивації цих процесів. «Тепер Штати нікуди не дінуться, зважаючи на мій вплив на Володимира-72-Відсоткового. Санкції скасують, вибачаться та ще й віддячать за труди мої виборчі», – приблизно такими могли бути думки-мотиватори опального олігарха. Проте, не так сталося, як гадалося. Практичні формалісти у США прикинули-глянули, що прізвище обраного навесні-2019 президентом України – Зеленський, аж ніяк не Коломойський. Тож і вирішили позбутися зайвого посередника. Тим більше, що й самі мають для ляльководства значно більші ресурси за Коломойського і всіх разом взятих олігархів з українською пропискою. (Гарна наука для усіх олігархів, які намагаються шляхом лялководства маніпулювати громадським волевиявленням. Хочете керувати – самі йдіть у владу, звісно, якщо вас туди хтось вибере).
Внаслідок згаданих подій Зеленський під завісу другого року свого перебування на найвищій державній посаді вперше змушений замислитися, хто він: Табуретка чи Президент України? У цьому, нелегкому для нього виборі між Коломойським та Байденом, думаю, що Зеленський у підсумку прийме вірне рішення.
Карплюк – ірпінська копія Коломойського
Допоки ж Володимир-72-Відсотковий перебуває у глибоких роздумах, розглянемо явище ляльководства на нашому місцевому, Ірпінському рівні. Тут воно має майже на рік довшу історію. На початку серпня 2018 року Володимир-67-Багатоквартирний під тиском громадськості та правоохоронних органів подав у відставку з посади міського голови Ірпеня. Відтоді у формальному статусі голови фейкової Інвестиційної ради продовжує ляльководити місцевою владою.
«Так навіть краще, потрібні мені сумнівні рішення підписують інші», – певно в такий спосіб мислить Карплюк, продовжуючи сірокардинальствувати в Ірпені, а віднедавна вже Ірпінській ОТГ. При цьому відводячи роль «табуреток» нинішньому міському голові Олександру Маркушину та депутатам з новообличівської недобільшості. (Для ситуативної більшості їм постійно доводиться перекуповувати «табуреточки» з інших фракцій).
Втім, народ потроху прозріває – і в Офісі Президента, і в Ірпінській міськраді. Дедалі очевиднішою стає зайва посередницька роль Карплюка та його найближчого оточення у громадсько-політичному житті Ірпінської об’єднаної територіальної Громади. Вищеописані політичні події світового масштабу засвідчують, що ляльководство нині не в тренді. Внаслідок чого діячі на кшталт Коломойського та Карплюка втрачають реальний вплив, врешті-решт залишаючись біля розбитого корита.
У даному випадку для нас видається цікавим, так би мовити, заочне змагання – хто перший наважиться позбутися ролі «табуреток»: Володимир Зеленський з президентським Офісом чи Олександр Маркушин з депутатами Ірпіньради?
