“Станом на 01.04.2026 в Україні зареєстровано 251 491 електромобіль. За березень місяць ми додали лише + 1 801 авто, – повідомила Марина Китіна. – Це приблизно стільки ж, як ми додавали всього за день у вересні-грудні 2025 року.
З урахуванням ситуації, яка відбувається навколо цін на паливо, українці могли значно зекономити, свідомо пересідаючи на електромобілі.
Звісно, якби не було повернене ПДВ, кількість електрокарів була б значно більшою, але влада вважає, що нам і так легко жити в Україні, тому розвивати нові галузі не на часі.
Щодо зарядної інфраструктури, бізнес продовжує стабільно створювати нові хаби та встановлювати потужні ЕЗС, в березні було + 61шт”.
Словом, 1801 електоромобіль куплений українцями впродовж минулого березня, мяко кажучи, не вражає.
За повідомленням ГСЦ МВС України “відповідно до облікових даних з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС, кількість зареєстрованих (перша реєстрація) легкових автомобілів з 01 березня 2026 року по 31 березня 2026 року становить – 27121 автомобілів”.
Тобто, відносний показник електромобілів з-поміж загальної кількості придбаних за березень легкових авто становить 6,6406%.
Після різкого спаду означилася певна тенденція до зростання:
Січень – 10,3204% ( 2 245 е-мобілів),
Лютий – 4,8218 % (931 е-мобіль),
Березень – 6,6406% (1801 е-мобіль).
Варто пригадати, що в грудні-2025 (якраз перед скасуванням ПДВ при купувлі е-мобілів) зафіксовано рекордний в історії України показник продажів 64,9935%. Загалом за минулий 2025 рік він склав 30,7125%.
Виходить, що наш люд впродовж вже другого місяця поспіль інертно мислить стосовно перебоїв електропостачання та підвищення цін на зарядку ЕМ минулої зими. При цьому не здатен утямити, що підвищення пального для ДВЗ – це всерйоз і надовго.
З іншого боку приємно радує постійне зростання потужних електрозарядних станцій (ЕЗС). Є підстави сподіватися, що насиченість і конкуренція унеможливлять в майбутньому подібні ситуації, які траплялися минулої зими.
Також потрібно, аби держава допомагала процесу електромобілізації. (Скасування пільг з 1 січня 2026 року – якраз удар по цьому важливому процесу). Необхідно державний і комунальний транспорт переводити на електропривід.
Через підвищення цін на пальне – різко зросли тарифи на міські та приміські автоперевезення. Маршрутники самі не в захваті, але нічого не можуть вдіяти. Звісно, півтораразове (!) зростання ціни дизеля впродовж двох місяців не могло не позначитися на тарифах перевізників.
Варто подумати над системою переходу маршруток і автобусів на електробуси. Адже це найбільш сприятлива категорія транспорту для електромобілізації. Попри те, що нині перед ведуть легкові е-мобілі.
Для багатьох власників авто перехід на е-мобілі впирається в проблему непередбачуваності, можливості/неможливості підзарядки на тій чи іншій дорозі. Мовляв, так, постійно їжджу з дому на роботу. По дорозі чи вдома знаю і маю, де заряджатися. Але раз на півроку виїжджаю до родичів, на відпочинок чи ще якийсь непередбачуваний маршрут – а там не знаю чи буде, де зарядитися? Подібні міркування стримують багатьох від купівлі індивідуального елекротранспорту.
Натомість у цьому плані очевидна перевага громадського транспорту. Його маршрути чітко означені, виміряні, встановлено часу інтервали руху. Є кінцеві зупинки, на яких можна встановити зарядні станції. Тож варто розробити програму й працювати в цій допоки що незаповненій, але дуже перспективній ніші електромобілізації.
Інші публікації на цю тематику читайте ТУТ
