Посадити літак за будь-яку ціну чи знайти варіант виходу з критичної ситуації?

Посадити літак за будь-яку ціну чи знайти варіант виходу з критичної ситуації?

Хочу висловити свою особисту думку з приводу експертів, які постійно коментують у газетах авіаційні інциденти та катастрофи. Не секрет, що багато хто з них давно вже на пенсії і часто від них можна почути такі фрази як: «Ось у наш час такого б не допустили…» та «таких пілотів і близько до літака не підпускали б…» і т. д.

Складається враження, що в їх час всі літали абсолютно безпечно і не було катастроф через людський фактор. Але статистика, яка, як відомо, річ уперта, доводить нам зворотне. І тоді люди, на жаль. допускали грубі помилки, що приводили до трагічних наслідків.

Середній рівень льотної майстерності та професіоналізму, на моє переконання, залишається на однаковому рівні. Один мій знайомий, дуже шанована людина, налітав близько 20000 годин і освоїв літаки різних поколінь АН-2, ТУ-134, ТУ-154 і «Аірбас-320». На всіх них він був не просто КВС, а мав інструкторський допуск. Раніше він був командиром льотного загону літаків «Аірбас» нашої компанії. Він багатьох льотчиків свого покоління називав герої-злочинці. Це означало, що їм була властива тяга посадити літак за всяку ціну і будь-якої погоди. Так вони це робили, але піддавали себе і життя пасажирів величезному ризику. Іноді це призводило до катастроф. Зараз ситуація з цим покращилася.

Ще на етапі перенавчання нам втовкмачують в голову, що завжди ми зобов’язані піти на друге коло або запасний аеропорт, якщо що щось пішло не так, безпека зараз на першому місці. Але в той же час вимальовуються інші важливі аспекти, що впливають на безпеку польотів. Найчастіше льотчики занадто сильно покладаються на автоматичні системи керування літаком і не реагують в критичній ситуації належним чином…

Отже, моя думка, що ситуація з безпекою польотів у наш час вже точно не гірша, а за багатьма аспектами навіть стала кращою, ніж тоді. Але я ні в якому разі не применшую заслуг і досвід пілотів попередніх поколінь. Ми вчимося на їхніх помилках, а наші послідовники будуть вчитися на наших. Але, звичайно ж, головне завдання – не допускати цих самих помилок.

 

Дмитро ЕННАНОВ

ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *