Святослав уперше побачив ефектну брюнетку Світлану у стильному чорному одязі, який наче в старому чорно-білому фільмі яскраво вирізнявся на тлі білого снігу. Тому й назвав її жартома Нічкою.
Світлана називала Святослава Прометеєм або Світлославом, скорочено – Світликом, позаяк житло Святослава в дусі блекаутного часу було обставлене діодними світлячками, акумуляторними лампами, різними павербанками й портативними станціями мало не до кожного побутового приладу. Тому під час нині звичних вимкнень зовнішньої електромережі у нього нічого не гасло й не вимикалося. Вимкення ставало просто попередженням про те, що живлення перемикається на внутрішні акумулятори, які в цей час потрібно використовувати ощадливіше. Така стабільність Світлані дуже подобалася – світло і в хаті, і в душі Святослава.
Тому їхні стосунки розвивалися стрімко, легко й окрилено. Для інтиму темряву створювали штучно, виносячи з кімнати діодні світлячки, які світили вдень і вночі. День, природно, довшав, темряви ставало дедалі менше. Сонце з вікна спальні, що дивилося на схід, будило молодят дедалі раніше.
– От вже надворі розвиднюється, – прокинувшись, потягується Світлана.
– Влітку в такий час вже давно видно. Тож поняття світла і темряви динамічне, – філософствуючи, Святослав вмикає телевізор.
– Зараз світло в мережі є, чи ні? Мені потрібно помитися, голову феном висушити і прання запустити, – прозою життя переймається Світлана.
– Нічко, помитися й висушитися ти й так можеш. На прання заряду замало. Але зараз машинку можна від мережі увімкнути.
– Світлику, скільки така штука коштує? – запитує Світлана, торкаючись кінчиком пальчика невеличкої акумуляторної станції. – Читала в інтернеті, що чи 40 чи 60 тисяч…
– Не знаю, що ти читала. А мій друг такі виготовляє на продаж з розрахунку 300 доларів за кіловат-годину. При цьому ще й наварює більше 100% від собівартості.
– А тут скільки цих кіловат-годин?
– Три.
– Це багато чи мало?
– Пралку можна дві години ганяти, фен – три години, холодильник – добу-дві, телевізор, комп’ютер і лампочки – хтозна скільки…
– І виходить, що ця енергетична скринька коштує 3 х 300 – 900 доларів. Таки дорого.
– Це 900, якщо на продаж. Десь 400 – собівартість. І то поки ще не навчилися їх масово виробляти.
– І що тоді буде?
– Ще дешевше – разів у 5, а може, і в 10, – впевнено видавав прогнози Святослав.
– А що, так можна? Аби річ ось так подешевшала? Чому тоді зараз вони такі дорогі? – дивувалася Світлана.
– Тому що попит зараз на них. То й ціни гилять. Запустять дві-три конкуруючі лінії «в тираж» – і стане все це дешевше. – Зі знанням справи пояснює Святослав. – Ось ця дрібничка, знаєш, скільки коштує? – показує на невеличкий вусатий світлодіод.
– Та хтозна, 5 чи 10 гривень, здається, бачила на ринку… – згадує Світлана.
– Так, 5 і 10, а недавно вже по 15 бачив. А все тому, що всі спохватилися їх скуповувати. Я їх одразу накупив, коли вони були ще по дві гривні, доки не почався цей ажіотаж. Це при тому, що їх закупівельна ціна – 50 копійок. А продають вже по 15 гривень, 3 000 відсотків рентабельність!!! Як тобі?!
– Ну, нічого собі… – щиро дивується Світлана.
– Так само із цими акумуляторними станціями. Зараз попит, а потім ціни підуть на спад. Як колись із мобільними телефонами було. Спочатку такі дорогі, тільки для крутих, а потім за кілька років всі почали з ними носитися. Пам’ятаєш? – поринув у спогади Святослав.
– Та що я можу пам’ятати?! Я вже виросла з малих літ при мобілці. Мені тільки мама з бабусею розказували, що раніше їх не було. А я їм не вірила. Казала, як це так, щоб мобілок не було?!
– Ха. Я ще стаціонарні телефони і будки-автомати застав. Пам’ятаю ті часи, коли з телефоном продати чи винайняти будинок було значно дорожче, ніж без телефона, – продовжував згадувати Святослав.
– Тю, ну таке вже… будинок з телефоном і без телефона різні ціни?! А з телевізором і без телевізора – велика була різниця в цінах? – чи то дивувалася, чи то жартувала Світлана.
У цей час вона помітила блимання дзвінка відключеного від звуку телефона й передала його Святославу. Після чого кілька хвилин вислуховувала його емоційну розмову на предмет джерел безперебійного живлення.
– Привіт, друже!… Так, так, накупив і тепер з Нічкою насолоджуємося всіма їхніми перевагами… У людей можуть бути забиті ковбасами, всілякими вудженнями та консервацією погреби і холодильники, у скринях повно золота та коштовностей, мільйони на банківських рахунках, але якщо у них немає запасу електроенергії і в будинку миттєво гасне світло, вимикаються всі прилади разом із вимкненням електромережі, то такі люди – енергетичні злидні! Саме так – енергетичні злидні!!! Незважаючи на всі їхні статки… Павербанк і генератор… можна порівняти… це все одно, коли закінчується в хаті їжа, то у тебе є судочок із бутербродами (це павербанк) і замочене сире м’ясо на мангал (аналог генератора з соляркою)… А борщ і салати в холодильнику? От їх вже можна порівняти з домашнім акумулятором на кілька кіловат-годин!
– Думаю, я і його також переконав! – підсумував розмову з другом Святослав.
– Ах-ах-ах, його, мабуть, батьки у темряві робили, – манірно зауважила Світлана. – Але ти так гарно йому вставив. А мені?!
– Іще раз! – піднесено вигукнув Святослав.
– Так, іще…
Наступні, вже ранкові, кілька хвилин ритмічного рипіння дивану на заздрість самотнім сусідам завершилися жартом задоволеної Світлани:
– Нам би ще під цей сексодром якийсь генератор прилаштувати. Скільки енергії пропадає.
– Справді, є таке, що крутять педалі велотренажерів, і не просто так – з користю для побуту. На освітлення точно б вистачало.
– Ти такий світлий, але чомусь постійно прагнеш бути поглинутим моєю темрявою?
– Бо всі ми з цієї темряви на світлий світ з’явилися.
– А коли в природі найбільше світла, а коли темряви?
– Найбільше темряви 22 грудня, а найменше – 22 червня. Це відкрита інформація! – із задоволенням розповідає Святослав загальновідомі речі. – Тож велика ймовірність, що Овени зроблені при світлі, а Діви – у темряві.
– Якщо у мене після темряви чи вже світлого ранку народиться дитина…
– Не в тебе, а у нас!
– Так. У нас. Вибач. Я про тебе забула, – грайливо відповіла Світлана. – То коли це буде?
– У середині жовтня. Терези – знак Зодіаку.
– Десь на Покрову, свято Українського козацтва… Світлику, а коли у тебе знову відпустка буде?
– Не знаю. Швидше за все вже після Перемоги!
