Цьогоріч на 33-ю річницю Незалежності України у Ірпінській міській публічній бібліотеці імені Максима Рильського відзначили всіх, хто її виборював і наближав. Якраз на цю дату припала 110-та річниця Дня Народження видатного поета, перекладача Дмитра Паламарчука.
От як описує цю подію Олена Циганенко на сторінці Ірпінської міської публічної бібліотека імені Максима Рильського:
«Зібрались жителі Ірпеня, творча інтелігенція, щоб згадати земляків, які боролися за незалежність України, а також відзначити 110-ту річницю від дня народження Дмитра Паламарчука – поета, перекладача, в’язня табору в Інта в Комі АРСР з 1948 по 1954рік, де відбував покарання за участь в УПА. Він важко працював на шахті, а потім колектором, досліджуючи якість вугілля.
Саме в таборі він оволодів кількома іноземними мовами. Французької мови Паламарчук вчився в колишнього німецького посла в Італії, англійської – в онука цукрозаводчика і мецената Миколи Терещенка.
Завдяки знайомству з Григорієм Кочуром зайнявся перекладацькою діяльністю.
Після звільнення, без права повернення в Україну, залишився в Інті на поселенні до 1959 року, збудував разом з Григорієм Кочуром будинок для проживання з родинами.
В 1960 році йому дозволили повернутися в Україну, а згодом, завдяки Максиму Рильському оселитися в Ірпені, де вже мешкав його табірний побратим Григорій Кочур.
Дмитро Паламарчук залишив по собі значний поетичний і прозовий перекладацький доробок. Це твори Ж.Верна, Г.Уелса, Г.Флобера, А.Франса, О Бальзака та ін.
У 1995 році вийшла книга його вибраних поезій та перекладів «Подзвіння», впорядкована поетом Леонідом Череватенком.
В 1966 році в серії «Перлини світової лірики» з’явилися «Сонети» Шекспіра в чудових перекладах Паламарчука. Він переклав всі 154 сонети Шекспіра, за що був нагороджений дипломом Королеви Великої Британії.
Дмитро Паламарчук помер 15 листопада 1998 року на 84 році життя. Його ім’ям названо вулицю у 2002 році, а на будинку встановлено меморіальну дошку у 2009 році.
Творчий колектив міста Ірпеня під керівництвом краєзнавця Олени Плаксіної підготував авторський проект «Український Шекспір», який знайомить не тільки з творчістю великого драматурга, але і з творчістю видатного українського перекладача Дмитра Паламарчука, завдяки якому герої Шекспіра заговорили українською мовою .
Композитор Юрій Блінніков, нині покійний, поклав на музику 11 сонетів Шекспіра у перекладі Паламарчука.
У 2019 році у замку в Радомишлі відбувся концерт, «Український Шекспір», де звучали сонети у виконанні відомих співачок.
У лютому 2024 концерт «Український Шекспір» відбувся в Барселоні. А зараз готується його проведення і у Лондоні в музеї Шекспіра, як повідомила Олена Плаксіна, яка зараз проживає в Іспанії.
У рамках проєкту вийшов і 2-х серійний документальний фільм «Український Шекспір», уривок з якого переглянули учасники заходу в бібліотеці.
Підготувала ця творча група і книгу про Дмитра Паламарчука, зараз вони шукають видавця .
Патріотичною, цікавою і теплою була ця зустріч в бібліотеці.
Дякуємо і групі народного аматорського хору «Пам’ять», який виконав на заході патріотичні пісні (Художній керівник – Вадим Зеленюк, концертмейстер – Сергій Дзюба)».
Думаю, принагідно опублікувати деякі деталі життя Дмитра Хомовича Паламарчука, які мало хто знає, позаяк про них мало розповідається на подібних заходах. Тож розкажу, що випало почути у приватних розмовах про свого батька від Володимира Дмитровича Паламарчука.
Точна дата його народження Д.Х. Паламарчука до цього часу офіційно не встановлена. Дмитро Паламарчук у різних документах вказував різні дати. Відомо, що це була друга половина серпня 1914 року. Син Дмитра Хомовича – Володимир Паламарчук – взявся дослідити справжню дату народження свого батька. Розпитував родичів, близьких, знайомих. Ніхто точно не міг назвати число місяця. Здебільшого відповідали «десь приблизно на Спаса». Проте одна деталь допомогла точно визначити дату народження Д.Х. Паламарчука. За словами бабусі Ксені, його мами, того дня було сонячне затемнення. Відтак, з’ясувавши, що у 1914 році сонячне затемнення над Київщиною було 21 серпня, Володимир Паламарчук визначив точну дату народження свого батька.
У родині Паламарчуків, коли вони вже оселилися в Ірпені, було досить строгим виховання дітей. Їм не дозволялося втручатися в розмови старших. За винятком ситуацій, коли старші в своїх розмовах припускалися мовної помилки. Тоді дітям можна було втрутитися в розмову й поправити, аби вказати на помилку. Так змалечку стимулювалася і виховувалася мовна грамотність.
Будинок Паламарчука – спочатку один, а потім інший поряд на вулиці, названий його іменем, був осередком зустрічей та спілкування творчої інтелігенції. Володимир Паламарчук пригадує, як у них в гостях бував знаменитий актор і режисер Іван Миколайчук. Він бавився з молодшою сестрою Оксанкою, підкидаючи її до стелі. При цьому батько казав малій: «От виростеш, то розказуватимеш, що тебе сам Миколайчук на руках тримав!». Чимало видатних людей побувало в Ірпені в будинку Паламарчуків. Якщо детально згадувати-розказувати про всіх, то це вже буде окрема історія, ватра цілої книги.
