Квартири атовцям як прорив будівництва соціального житла для всієї громади

Зараз в Ірпені активно обговорюється питання надання земельних ділянок учаникам АТО. Як варіант пропонується бійцям, що повернулися з фронту, квартира замість земельної ділянки. Словом, надається можливість вибору. Наразі, між ділянкою 5 соток і однокімнатною квартирою 40-45 кв. метрів (детальніше про це читайте ТУТ).

Досить дивно, чому влада так запопадливо взялася пропонувати будівництво квартир. Могли б просто віддати належні ділянки учасникам АТО – й не морочитися зайве з будівництвом будинків, квартири в яких доветься віддавати безплатно. Адже й до бойових дій на Сході в Ірпені проживало чимало учасників бойових дій. А також чимало учителів, лікарів та інших громадян, які потребуть поліплення своїх житлових умов, десятиліттями простоюючи в формально-віртуальних чергах.
Річ у тім, що масова роздача ділянок (атовцям чи іншим категоріям) призведе до обвалу ринку землі й розорення багатьох забудовників, передовсім – дрібного й середнього рівня. Для пояснення наведу спрощену формулу походження більшості забудовників. Ставши депутатами отриують (як правило, на підставних осіб) одну чи кілька земельних ділянок, найчастіше під “індивідуальне житлове будівництво та ведення особистого селянського господарства”. Потім одну продають за ринковою ціною – й на виручений стартовий капітал починають на іншій ділянці спрорудження багатоповерхового будинку з квартирами на продаж. З вирученних коштів купуються наступні ділянки, споруджуються нові будинки і так далі – пішло-поїхало…
З огляду на все це у нинішнього забудовницького лобі виникає не безпідставне побоювання переросподілу ринку, сфер впливу на забудовницькому ринку внаслідок масової роздачі землі. Адже це очевидний прямий шлях до продукування нових забудовників. Атовці самі можуть об’єднатися ділянками і виплекати зі своїх лав нових забудовників. Або ж на свій розсуд продати ділянки не тим, “кому треба” – і в такий спосіб порушити нинішні забудовницькі розклади в місті.

Розумічи це, влада почала оперативно шукати шляхи вирішення цієї проблеми. Пропонуючи атовцям в обмін на ще тільки обіцяні ділянки – дещо пізніше обіцяні квартири. Власне, у кожному випадку рішення вибору прийматиме окремо кожен учасник бойових дій. Але у будь-якому разі це матиме вагомий і важливий позитивний ефект для всієї громади Ірпеня, а не тільки для потенційних власників планованих квартир. Поясню чому.
Наразі зайшла мова про принцип стимулювання забудовників, які візьмуться споруджувати квартири учасникам АТО. Називають цифри від 30 до 50 відсотків квартир атовцям у зведеному будинку на їхніх ділянках. Словом, можуть, коли захочуть – запропонувати місту реальну компенсацію за забудову, а не обмежуватися жалюгідними 4% пайової участі, передбачену далеко не досконалим законодавством, сплати якої ще часто-густо намагаються уникнути. А тут, у випадку з атовцями, виявляється цілком можливим цей відсоток збільшити вдесятеро!!!
Справді, чому б і ні?! Атовцям варто домагатися якомога більшого відсотка квартир у запропонованих будинках взамін на земельні ділянки. А усій іншій громадськості у цьому підтримати наших фронтовиків. Аби створити прецедент, даючи можливість на практиці довести, що можна будувати соціальне житло не з розрахунку 4%, а на значно вигідніших умовах. Тобто, на землі, виділеній містом від багатоквартирні будинки, можна зводити житло з розрахунку: половина квартир на продаж, половину забудовник безоплатно віддає місту. Очевидно, що навіть 50% квартир місту – це ще не межа. У перспективі можна вийти й на 60-70%, але для початку й 50% – непогано. Наразі, й вони поки що лише у планах-намірах.
Розумію, що з цього приводу у багатьох виникає запитання: чому так раніше не могли до цього дійти? Декому це здається взагалі нереальним. Справді, на все це має бути бажання і воля керівництва міста. Або ж громади, яка повинна контролювати кожен його крок.

Річ у тім, що на відміну від випадку з житлом для атовців, забудовник сплачує за ділянку під будівництво ринкову вартість – офіційно чи ж заносить хабарі владі за начебто “безкоштовно” отриману землю. Звісно, ця сума враховується у собівартість будівництва. Так само, як і хабарі чиновникам з усілких дозвільних інстанцій за різні узаконення, дозволи, підключення, підведення інфраструктури і т. ін. Відтак, ще назбирується сума, еквівалентна безпосередньо самим затратам на будівництво (вартість будматеріалів плюс зарплата будівельникам). Іншими словами, корупційна складова збільшує собівартість будівництва приблизно удвічі.
Зрозуміло, що її можна уникнути, якщо видавати землю під будівництво справді безплатно та надавати довзвільні документи і узаконення без хабарів. Що й намагається зробити ірпінська влада у випадку з квартирами для атовців. Сподіватимемося, що їй це вдасться. Більше того, громаді варто докласти усіх зусиль, аби цей задум таки здійснився, причому, з якомога вищим коефіцієнтом. Тобто, чимбільшим відсотком квартир для учасників бойових дій у будинках, споруджуваних на їхніх земельних ділянках.
Потім цей передовий досвід можна й потрібно буде перенести на будівництво житла для інших категорій населення. Забудовникам самим же приємніше почуватися потрібними місту людьми, відкрито демонструючи свою корисну для громади діяльність. Замість того, аби потайки заносити хабарі та відкати чиновникам, переживаючи, щоб не “спалитися”.