Ірпінь та Буча планувалися, як ідеальні міста-сади з будинками не вище двох поверхів

Буча була заснована на початку ХХ сторіччя завдяки будівництву залізниці Київ-Ковель.

Ірпінь та Буча планувалися, як ідеальні міста-сади з будинками не вище двох поверхівПершими жителями були ті, хто працював на залізниці, – інженери, машиністи, працівники станції. Ці професії були дуже необхідні країні, тому що залізниця – стратегічний, економічний, військовий об’єкт.

Ірпінь та Буча планувалися, як ідеальні міста-сади з будинками не вище двох поверхівПісля того, як регулярно почали курсувати потяги, територію Бучі стали заселяти представники київської аристократії та інтелігенції. Вони створили особливу ауру, яка і через сторіччя зберігається в Бучі.

 На жаль, у нас мало відомостей про те, як виглядала Буча у свої перші роки. Хоча зберігся перший план забудови Бучі, на якому видно чітке проектування дачного селища.

Бучанські вулиці  були ретельно сплановані: ніякої хаотичної забудови, виділені центри – вокзал та парки. Над планом явно працював фаховий архітектор.

У книзі Віктора Косика «Что мне до вас, мостовые Белграда? Русская диаспора» є дані про Георгія Ковалевського – київського архітектора.

Георгій Павлович Ковалевський народився 1888-го року у Єлізаветграді Херсонської губернії.

Після гімназії вступив до Київського політехнічного інституту, який закінчив з відзнакою. Залишився на кафедрі готуватися до професорського звання за фахом «Планування міст».

Навесні 1914-го року Ковалевського направили вивчати досвід розвитку міст в Англії, Німеччині, Франції.

У Києві він очолював відділ планування Київської міської управи і працював над проектно-плановими роботами з будівництва Ірпеня.

Георгій Ковалевський разробив багато проектів розвитку околиць Києва, дачних селищ та міст-садів.

Ірпінь та Буча розвивалися одночасно, мали одну модель будування, тому можна стверджувати, що Георгій Ковалевський був і першим бучанським архітектором.

У 1920-му році Ковалевський емігрував до Сербії, де керував розвитком всього містобудування Белграда.

Йому належить розробка генерального плану сербської столиці, за що 1925-го року проект Ковалевського отримав гран-прі на Паризькій декоративній виставці.

За його проектом у Сербії реконструювали відомий Топчидерський парк.

А у 1929 архітектором був створенний Студентський парк на Академічній площі у Белграді, якій і досі є улюбленим місцем відпочинку молоді. Парк прикрашений кам’яним парканом у стилі ампір, альтанками та лавочками – усе це за проектом українського архітектора Ковалевського.

За його ландшафтним рішенням територія спроектована та засаджена  різноманітними деревами, у тому числі, і київськими каштанами – на згадку про Україну.

Загалом за його планами були забудовані 10 міст Сербії.

Георгію Ковалевському була відома праця англійця Ебенізера Говарда, який 1902-го року видав книгу «Місто-сади майбутнього».

Ковалевський продовжив його тему і став автором книги «Велике місто та міста-сади», що вийшла у Києві 1916 го року.

Ковалевський писав:

«Насадити у нас міста-сади в тому вигляді, як вони почали виникати за кордоном, – якщо це не утопія, то, у всякому разі, завдання, що має обмежений інтерес. Інша справа прищепити існуючим містам ті деталі благоустрою, які можуть сьогодні ж знайти застосування – от це завдання благородне і для міських діячів, і для техніків…».

Він, як і Говард, розглядав можливість будівництва міст-садів тільки для нових поселень, розташованих на пустирях околиць великих міст або недалеко від них. Ірпінь і Буча були саме такими поселеннями.

Ірпінь та Буча планувалися, як ідеальні міста-сади з будинками не вище двох поверхівГовард і Ковалевський пропонували принципово нові схеми містобудування.

Основними пунктами містобудування були такі:

  • ділянки під будівництво житлового комплексу пропонувалися розміром 200 кв сажень (107 на 80 метрів);
  • житлові будинки не мали бути більше двох поверхів;
  • один будинок – одна родина;
  • 4/5 площі ділянки повинна бути абсолютно вільною від забудов – під садом, городом, квітником або хвойними насадженнями;
  • тварин та птахів дозволялось тримати тільки у закритих, огороджених прибудовах;
  • не дозволялось використовувати всю земельну ділянку тільки під город.

Ірпінь та Буча планувалися, як ідеальні міста-сади з будинками не вище двох поверхівПо суті, це була модель ідеального міста, де промислова, господарська зона була розмежована з житловою та зоною відпочинку.

Вивчаючи документи та старі садиби нашого краю, хочу зазначити, що всі ці перераховані пункти були враховані як в Бучі, так і в Ірпені.

Будинки «теплих дач», хоча і мали типові проекти, але відрізнялися індівідуальністю. Як, наприклад, дача Штамма чи будинок Сокологорського у Бучі.

Присадибні ділянки мали чітке проектування. На них були розбиті алеї, зони відпочинку, спортивні майданчики, як, зокрема, й на дачі Булгакових.

Цікавим було і озеленення маєтків та вулиць. Майже у кожному дворі були посаджені ялини, бальзаминові тополі, декоративні дерева. Були і квітники, оранжереї, як на дачі Ланчіа та Мурашка.

Можна тільки уявити, якими красивими, за задумом Ковалевського, повинні були бути дачні селища поблизу Києва!

На жаль, його проект «Ірпінь місто-сад», над яким архітектор працював з 1916 по 1920 рік, не був завершений. Можна припустити, що саме проект нашого міста отримав би Гран-прі на виставці у Парижі, а не проект Белграда.

Революція поклала край містобудуванню «місто-сад». Були безжально знищені або бездарно переплановані старі вишукані дачі. Така доля спіткала, скажімо, дачу адвоката Неметті, а вона мала мармурові білі сходи та вікна з веніціанського рожевого скла…

У Бучі залишилось зовсім мало старих будівель, які розповідають про перші роки існування міста. Це, у першу чергу, дача Штамма і будинок Патона. Ці будівлі є історичними та архітектурними пам’ятками і потребують ремонту та захисту.

Олена ПЛАКСІНА

Джерело: bucha.life

 

ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *