Відомий дизайнер Адріан Бортотто працює у сфері дизайну більше 10 років в різних будинках моди. Наприклад, Lacostе. Сьогодні він продовжує свою кар’єру в Dior. Адріан приїхав в Україну, щоб поділитися досвідом роботи з топовими будинками моди, а також дав практичні поради українським колегам.
– Вам вдалося побачити Київ. Яке у вас враження від української моди?
– Я відвідав історичні місця в столиці України, побачив як відпочивають у вас люди і в якому одязі ходять. Можу сказати, що в українців хороший смак. Однак ваша fashion індустрія мене сильно не вразила. Тут не вистачає творчості. Тому я приїхав на запрошення New Fashion Zone Education допомогти українським колегам стати більш успішними і відомими. Адже у них є величезний творчий потенціал. Крім того, мені завжди цікаво подивитися на моду в різних країнах і надихнутися новими ідеями.
– Зі свого досвіду розкажіть, як зробити успішний бренд?
– Почніть з побудови стратегії. Ви повинні знати свого клієнта, ідентифікувати його. Запропонуйте конкурентоспроможну ціну, зрозумійте, які ваші ринки збуту. Будьте гнучкими, трансформуйтеся. Наприклад, сьогодні будь-який дизайнер може використовувати соціальні мережі і продавати свою продукцію по всьому світу. До речі, у нас 60% покупців у віці 15-35 років використовують інтернет-канали для покупок.Не забувайте про відео-маркетинг: яскраві вірусні відеоролики можуть принести славу навіть самої маленькому бренду. І в Україні вже є вдалі приклади.Також важливо використовувати правильні особистості для просування вашого бренду. Так роблять відомі бренди, і це працює добре.Інший варіант: на минулій Олімпіаді французькі спортсмени виступали в уніформі від Lacoste. Це був дуже хороший приклад концепції ambambasador, успішно користуються послугами компанії.
– Кого ви б назвали амбассадорами жіночої моди?
– Це Мілла Йовович, Шарліз Терон, Моніка Белуччі, Шерон Стоун, Єва Грін, Дженніфер Лоуренс та інші. Ви запитаєте, що спільного між ними? Це не мої дівчата (сміється – від авт.). Всі ці гламурні актриси знімалися в різних фільмах. Вони демонструють стиль і люкс. Крім того, багаті, успішні і багато людей хочуть бути схожими на них.
– Як побудувати комунікації між дизайнером та відділом продажу? Перші хочуть зробити все яскраво, а другі отримати високі продажі.
– Якщо між дизайнером і продажником є дискусія – це добре. Значить, в компанії розвинені різні компетенції. Потрібно знаходити психологічний підхід, тактовні правильні слова для дизайнера, якщо він зробив помилку. Побудова балансу в команді займає 50% часу хорошого керівника. Наприклад, коли я працював над спортивною колекцією, стиліст запропонував чоловічу куртку з крихкими деталями. Під час експлуатації або занять спортом, вони б зламалися. Я похвалив куртку, але запропонував замінити невдалі моменти.
Деякі арт-директори заробляють як зірки кіно і футболісти
– Чи можуть українські дизайнери успішно експортувати свої колекції за кордон?
– У Франції 80% моди йде на експорт. У результаті в 2018 році наш товарообіг з фешену становив 154 мільярдів євро, було створено 600 тисяч нових робочих місць. Більш того, з 2017 по 2018 рік товарообіг зріс на 3 мільярди євро і 34000 нових робочих місць. Як видно з цифр, мода – серйозна індустрія. І я вважаю, що в України великий потенціал. Ви повинні експортувати.До речі, у Франції та Західній Європі багато хто хоче стати дизайнером. Це робота мрії. Однак це не так просто. Головне пам’ятати, де б ви не були важливо наскільки ви терплячі і мотивовані. Економічний успіх буде вашою нагородою. Це може статися і через 2 роки, і через 6 років.Я знаю хороших дизайнерів українського походження, наприклад Літковську і Бевзу. Вони показують молодим дизайнерам, як робити успішні бренди.
– І скільки ж отримують відомі дизайнери?
– Я думаю, що їхні зарплати дуже різні. Молодший дизайнер французького модного бізнесу може починати з 1500 євро на місяць і рости далі. Зарплата зазвичай не публічна розмова у Франції. З іншого боку, немає ніяких обмежень на заробітну плату для відомого дизайнера або арт-директора бренду.
– Іноді при слові «Україна» європейські модні бренди відмовляються працювати з нашими українськими дизайнерами, незважаючи на те, що їхня робота на високому рівні. Чому?
– На мій погляд, швидше за все, тут має значення політична і економічна ситуація в вашій країні. Йдеться про макроекономічну ситуацію. Компанії бояться не отримувати поставки вчасно, вони можуть втратити гроші, інвестуючи в вас тощо.
– Припустимо, український дизайнер хоче запропонувати свою колекцію іноземному бренду. Як це зробити правильно?
– Перш за все, він повинен зрозуміти ДНК компанії, її філософію і те, хто її клієнт. Ви повинні пам’ятати, що ви даєте більше, ніж одяг. Це дизайн, модні тенденції, емоції. Коли ви добре розумієте свого майбутнього партнера, ви знайдете спосіб побудувати міцне партнерство.
«Концепція розкоші вбила оригінальну традицію»
– Як продаються люксові бренди?
– Після Другої світової війни для покупців функціонували закриті магазини, в яких використовувалися дорогі тканини та індивідуальне пошиття. Сьогодні з приватного салону ми перейшли в фірмові магазини класу люкс. Тут все важливо: освітлення, музика, навіть вибір стільців відіграє особливу роль і буде пов’язаний з історією будинку. Тепер клієнти виходять в інтернет з такого магазину. Так виглядає еволюція моди. І тепер деякі люди кажуть, що сьогодні концепція індустріальної розкоші вбила оригінальну традицію розкоші в Європі.Переважно на ринку дорогих брендів старше покоління цінує бездоганну якість пошиття, а нові молоді клієнти більше уваги приділяють відомим послам моди, іміджу та впізнаваності бренду.
– Чи правда, що елітні будинки більше заробляють на аксесуарах?
– Раніше так і було. Бренди заробляли на окулярах і сумках більше, ніж на колекціях. Для деяких брендів показ мод і колекції є маркетинговими інвестиціями для продажу величезного асортименту аксесуарів.
– Багато хто говорить, що якість люкса значно погіршилася. Це так?
– Я якось жартував з колегою: може, ми зробимо зелену колекцію, і вона після прання розчиниться у воді? А якщо серйозно, то сьогодні рівень одягу диктує заплановане старіння. Економічна система будується на покупці, тому не вигідно робити вічні речі. В 2000 роках ми почали помічати погіршення якості вироблених речей. У той же час існує й інша концепція бізнесу – деякі виробники дають довічну гарантію на свої черевики. Вважаю, що споживаючи менше, ми зберігаємо природу. Адже фешн – одна з найбільш забруднюючих довкілля індустрій.
– Ви не думали про відкриття власного бренду?
– Це досить складно. У нас дороге виробництво, високі податки тощо. Крім того, у Франції через присутність великих брендів новачкам дуже складно виходити на ринок. Тому я вважаю за краще працювати в провідних компаніях, а не конкурувати з ними.
Спілкувалася Наталя ТОЛУБ
