Безкоштовна медицина, або хто надаватиме невідкладну медичну допомогу пацієнту у вітчизняному лікарняному закладі?

                                                        

«Здоров‘я нації – це те,

що може мати будь-яка каїна світу»

Вінстон Черчіль

 

Нещодавно медсестра однієї з районних лікарень і з 25-річним стажем роботи та вищою кваліфікаційною категорією озвучила жорстку правда сьогодення.

#БудьЯкНіна. Я медсестра,я люблю свою професію,і не хочу міняти її на іншу!Якщо держава не змінить своє відношення до медиків,то медики змінять своє відношення до держави!Якщо ти любиш свою країну,якщо ти за ЖИТТЯ,іди зі мною!НЕ МОВЧИ,НЕ БІЙСЯ,БУДЬ ,ЯК Я !!!

Опубліковано Ниною Козловською Пʼятниця, 29 листопада 2019 р.

Через мізерні зарплати у медицині, де за тарифною сіткою базова ставка однакова для лікаря і медичної сестри, масово звільняється з роботи медичний персонал. В Україні кричуща ситуація з дефіцитом кадрів у медицині вже не перший рік. Забезпеченість лікарями в лікарнях по Україні близько 60%, медсестрами 55% і нижче.

 

 Діагноз невтішний Або хто поставить крапельницю українському пацієнту?
Вікторія Крамаренко, заступник головного лікаря з питань медсестринства КМКЛ № 2 “Опіковий Центр”.

 

Я багато років працюю у Київській міській лікарні №2. Постійно, за найменшою нагоди, на ефірах розповідаю про наростання проблем у медичній галузі.

На сьогодні у лікарнях кричуща ситуація з медичними сестрами та лікарями. На руки однієї медичної сестри та лікаря у терапевтичних відділеннях до 70 пацієнтів на день. Іде реформування галузі, але розпочинають її не з перегляду тарифних сіток, що не змінені з часів 20-го сторіччя, а з можливості самостійного заробітку лікарняним закладом, зокрема і на зарплати персоналу за рахунок введення платних медичних послуг. Про страхову медицину жодним чином не йдеться. Тарифна сітка медика з 1986 року не переглядалась і становить на сьогоднішній день 3 323 грн.

Держава повинна доплачувати різницю до прожиткового мінімуму, потім йде доплата за стаж, шкідливості, нічні. Наразі в Україні наявна заборгованість по заробітній платі медикам з вересня.

Лікарні переповнені важкохворими, лежачими хворими, яких родичі не надто прагнуть доглядати дома. Важкохворих запущених пацієнтів везуть після лікування первинної ланки у лікарню, більшість з них люди похилого віку, багато стареньких зі статусом переселенців. Сестринських відділень по догляду взагалі не має, тому такі важкі пацієнти перебувають у звичайних чотирьох-, шести-, восьмимісних палатах на руках того ж персоналу. В житті теорія дуже відрізняється від того, що ми маємо в реальності.

Аналізу роботи первинної ланки не бачила, але добре знаю і бачу, що в стаціонар звертаються пацієнти в пошуках допомоги. яку первинна ланка їм не забезпечила у зв’язку з відсутністю вузьких спеціалістів у поліклінічних закладах: травматолога, лора, офтальмолога, ортопеда, кардіолога.

Пацієнти у лікарнях шукають можливість зробити рентген, УЗД обстеження, просять отримати консультацію профільного спеціаліста, здати аналізи, тощо…

Невтішна ситуація і в областях. В Україні більше 5000 стаціонарів закрито в цілях економії державного фінансування. З року в рік держава не дофінансовувала денні стаціонари, що згодом призвело до повального закриття закладів. Що робити людям похилого віку, які не мають можливості виїхати до поліклініки в район? Де шукати людям профільної допомоги на місцях?

В областях проблеми зі стоматологічними кабінетами, дитячими офтальмологами, інфекціоністами. Сотні нарікань від мам: дитину з температурою треба доставляти до лікарні. При виклику швидкої батькам дають поради, що і чим колоти. Бабусі не в змозі справитись з електронним записом, ні в селах, ні в містах. Тому викликають швидкі, які мчать безперервним потоком в лікарні. Патронат на дому відсутній. Перераховане вище є причино-наслідковий зв’язок перенавантаження лікарень.

Іншою важливою складовою завантаженості лікарняних закладів є міграція населення зі сходу та агломерація.

Ніхто не говорить і не думає про те, що за роки війни на сході за рахунок переселенців зі сходу населення Києва та області збільшились в рази.

Я не маю відповідей на багато питань, які значно ускладнюють роботу, тому що вони не піддаються логічному мисленню. Не розумію, чому не робиться і не оприлюднюється дійсний аналіз ситуації у первинній ланці, зокрема по заробітним платам у галузі, по кількості населення, що обслуговується, потребі в отриманні медичних послуг киянами та мешканцями області. Ці цифри щороку подаються лікарняними закладами у вигляді звітів за рік, але оприлюднення досі не має. Впевнена, повальний відтік лікарів і медичних сестер у близьке зарубіжжя спричинене знеціненням професії медика державою, не дотриманням прав і відсутністю захисту прав медичного працівника, невтішним станом справ у медичній галузі, зокрема низькою заробітною платою.

З приводу реальних зарплат медсестер довелось чути різне, здебільшого, що такого бути не може і що це – фейк. Дійшло до абсурду, коли один із депутатів ради почав доводити, що такого не може бути, бо не просто не може бути! Аргументи реальних людей і реальні платіжки не переконали, вочевидь тому, що він сам депутат давно був у звичайній лікарні.

Я бачу справжні платіжки реальних медичних сестер. Свої платіжки шлють медсестри зі стажем і вищою категорією, є ті хто небагато працює у медицині і категорію ще не отримав. Але принцип оплати праці від порогу тарифної сітки один для всіх: що лікарів, що медичних сестер. Молодший персонал часто отримує більшу заробітну плату, ніж медична сестра за рахунок вислуги років. Усі хочуть вчасно і якісно лікуватись, але багаторічна колізія в оплаті праці медиків перевернула медицину з ніг на голову.

Безкоштовна медицина, або хто надаватиме невідкладну медичну допомогу пацієнту у вітчизняному лікарняному закладі?Люди, які несуть колосальну відповідальність за життя пацієнтів, володіють величезним обсягом знать та навичок, і цінність праці яких є надвисокою, перетворились у знецінених суспільством безправних заручників. З початком нового року усі медичні послуги в лікарнях, окрім надання невідкладної медичної, допомоги будуть платними. Наголошую ще раз. З урахуванням збоїв у реформі первинної ланки, вторинна задихається від напливу пацієнтів. Більшість – люди похилого пенсійного віку.

Питання: з яких статків вони будуть сплачувати лікування? Дуже багато звернень від переселенців, багато стареньких везуть зі сходу прямо у лікарні міста. Дуже багато пацієнтів з областей, бюджети муніципальних лікарень не фінансуються на витрати пролікованих з області. Що буде далі? Питання зовсім не риторичне. Можливо прийдеться включати в штатний розклад посаду колектора? Жарт, від якого не смішно…

З екранів чуємо про те, що заробітні плати медичних сестер первинної ланки зросли. Але одна справа, коли про них розповідають посадовці, інша, – коли говорять медики.

Я часто читаю дописи від добре знайомих мені людей, які роками отримують великі зарплати і мають опосередковану дотичність до медицини, але пряму до МОЗ про те, які чудові зрушення в реформі первинної ланки. Що ми от-от матимемо покращення вторинної. І думаю про те, що для того, аби мати розуміння реальності буття, не завадило б отим посадовцям хоча б на місяць відмовитись від своєї заробітної плати, попрацювавши за тарифною ставкою медика в звичайній муніципальній лікарні, наприклад, в терапевтичному відділенні. Почергувати вночі, коли усіх тих, кого виявили на вулицях (а це ті, кого називають соціально неблагополучною категорією, ті ж безпритульні, але це також люди!) везуть у відділення міської лікарні, на руки одного чергового лікаря і медичної сестри! Закритя токсикологічних відділень спричиняє нічну «доставку» осіб у стані алкогольного сп‘яніння. Ось тут усі оті “покращення” проявлять себе у всій красі!

Можу сказати, що медичному персоналу міських лікарень доводиться частенько стикатись з таким явищем як хамство отаких високих чиновників, які не розуміються на елементарному у медицині, але принижують цінність роботи медика.

Студентів утримати і заохотити до роботи в лікарні не можливо: низька заробітна плата не цікава для них і не сумісна з напруженням і відповідальністю – молодь це найкраще за усіх розуміє. Медичні спеціальності в медичних навчальних закладах скорочені.

Відбувається багато спрощень, які спонукають думати про монополізацію окремих напрямків (тут я маю на увазі єдиний банк крові). Це закриття відділень трансфузіології при лікарнях, де роками була напрацьована система вітчизняного донорства, штати досвідчених працівників, обладнання. Реорганізувати, для них означає спростити, закрити просто, але відновити з потенціалом минулого рівня неможливо. І це у той час, коли проблема донорства є кричущою!

Уже давно йдемо шляхом відміни дієтичного харчування, закриття власних харчоблоків, пральні, центральних стерилізаційних відділень. Почали лунати заклики про єдиний лабораторний центр. Тобто жити і лікуватись пропонують в одному місці, а важливі етапи, такі як діагностика і обслуговування лікувального процесу відривають від головного закладу, переводячи їх до єдиного певного профільного центру. Мені це видається монополією на послуги в сфері охорони здоров’я. Дуже шкода, що рік за роком медичні працівники знекровлюють і знецінюють себе власним мовчанням. Класична школа медицини – це роки важкої праці, в тому числі і моїх родичів, відомих медиків.

Ніщо не цінується так високо, як досвід. Адже є речі, які ніколи не можливо купити за гроші. Шкода, що у нашій державі (як не прикро це визнавати!) не бережуть роками надбану класичну школу медицини, фахівців, спеціалістів. На жаль, в нашій державі здоров’я людей не цінують, бо життя і безпека громадян, їхні права і гідність не є пріоритетом державної політики…

 

Інші публікації на тему ВАШЕ ЗДОРОВ’Я читайте ТУТ

 

 

 

 

 

ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *