Буча стала ще одним містом, де пройшов показ художнього фільму «Заборонений»

Після перегляду за кордоном, зокрема в Штатах, фільм «Заборонений» повернувся до України. Буча стала 13 українським містом, де відбувся показ художньої кінострічки про життя та боротьбу одного з найвидатніших поетів та дисидентів України Василя Стуса. Фільм презентували у залі мистецького простору «Бізнес, Освіта. Портал» невеликому колу шанувальників творчості поета, оскільки широкої реклами, окрім повідомлення у ФБ та перевіреного «сарафанного» радіо, у місті й я не бачила. А шкода – фільм вартий того аби його подивитись!

Буча стала ще одним містом, де пройшов показ художнього фільму «Заборонений» Весь час, протягом перегляду, мене не покидало відчуття, що фільм не лише про минуле, а й про нашу сучасність… Аналогія тієї України з подіями, які відбуваються зараз, присутня була, як виявилось, не лише у мене, а в багатьох глядачів.

У залі, після перегляду фільму, коли ввімкнулось світло, деякий час стояла повна тиша. Всі були під враженнями від побаченого, а потім залунали оплески. Люди дякували авторам Сергію Дзюбі та Артемію Кірсанову, які й презентували фільм.

Картини, які знімають українські режисери про сучасне українське життя, останнім часом цікавлять та ваблять українського глядача все більше. Так само як і події минулого.

Буча стала ще одним містом, де пройшов показ художнього фільму «Заборонений» Інтерес суспільства щодо «забороненого покоління», знакових постатей таких як Василь Стус, Алла Горська, Василь Симоненко та багатьох інших, які протестували проти кегебістського режиму в СРСР і яких знищила ця сама система, був завжди.

Моє покоління виросло на цих заборонених постатях. Ми переписували від руки їхні вірші, робили з них такі саморобні книжечки, перефотографовували із збірок, яких давали на день-два, оскільки дістати їх було неможливо…  Вже з часом, коли цю заборону було знято, книги  стали  видаватися масовими тиражами аби задовільнити  підвищений інтерес. Запит  суспільства через зняття заборони був частково виконаний.

Однак, задовільнившись зняттям табу із багатьох «заборонених» постатей минулого століття, суспільство мало що знає про ці імена (за словами авторів, вони робили соцопитування, яке дало розуміння того, що про Стуса знають дуже мало людей, щось трохи більше 1% опитаних!). Саме тому автори ставили за мету показати Стуса живого, а не як «луб’яну іконку», зробити картину, яка б балансувала на межі того одного відсотка, які добре знають Стуса, і 99 %, які лише поверхово розуміються на його творчості і то із шкільної літератури. Бо хоча ім’я Стуса відоме мало не кожному ще зі шкільних уроків, мало хто знає щось більше про Стуса як про особистість.

Отож, «Заборонений» знімався і для тих, хто добре знає Стуса, і для тих, хто про нього знає мало, або не знає майже нічого. Можна сказати, що і одні, й інші знайдуть для себе у кінострічці чимало цікавого та художньо переконливого. Одні упізнаватимуть у синьому тоненькому зошиті з поезіями Стуса ‒ цей зошит так і не вдалося передати «на волю» ‒ останню збірку поета «Птах душі», про яку є тільки кілька скупих згадок співкамерників Стуса і яка, як вважають дослідники, зберігається десь в архівах КДБ у Росії.

У фільмі є чимало кадрів, у яких  багато хто із старшого покоління упізнає  радянську епоху  і ще раз переживе своє минуле. Є у фільмі і кадри, де багато хто  відчує сучасну епоху.

Ті ж, хто не знає про Стуса майже нічого, матимуть змогу відкрити для себе цю постать, побачити значущі епізоди її трагічного і водночас героїчного життя.

Буча стала ще одним містом, де пройшов показ художнього фільму «Заборонений» Із запитань, які ставили сценаристам «Забороненого», був очевидним інтерес не лише до переглянутої стрічки, а й до українського кінематографу взагалі.

Прокат українських фільмів має один суттєвий «недолік»: якщо на заході більша частина коштів вкладається у рекламу, то у нас реклама свого, вітчизняного, фільму бажає бути кращою у рази!

Останні кілька років українське кіно зробило чималий крок у своєму розвитку, але фінансування з боку держави якісних українських фільмів є лише мрією для багатьох кінематографістів. Про це також говорили того вечора. Держкіно дало лише половину коштів на фільм «Заборонений», бюджет якого склав щось трохи більше 38 млн грн, а половину довелось шукати самим. Можливо, не ті фільми рекламують і пропагують у нашому суспільстві?

Робота над створенням картини тривала майже 2 роки і на початку вересня фільм вийшов на широкі екрани. Він став одним із переможців 10-го конкурсного відбору Держкіно.

За жанром цей фільм – біографічний. Це перший фільм, який відзнятий на фактах життя поета. Драма Стуса постає перед глядачами ще й тому, що авторам фільму вдалось показати живого Стуса, людину, якій притаманна боротьба з пристрастями і спокусами. Це кадри, де  полковник КДБ Віра у далекому сибірському таборі для політично небезпечних злочинців у м. Пермі ставить його, вже важкохворого, перед вибором: або він зрікається своїх переконань і тоді він вільний, або залишається у таборі…

Це одна із таких історій, у якій розкривається глибока драма Стуса як людини і поета. Таких спокус і перед нами  ставить життя чимало, – і хто із нас здатен перебороти їх?…

До самого останнього епізоду у глядачів зберігається емоційна напруга…

Саме тому варто переглянути фільм, щоб самому відповісти на ці питання. Однак фільм, повторюсь, у Бучі побачила невелика кількість людей. Як виявилось, його привезли до Бучі тому, що авторів запросив знайомий. І саме тому постало питання у авторів: «Чи є у Бучі кінотеатр? Якщо у Бучі є великий кінозал, то ми готові приїхати знову».

Хтось може дати відповідь на питання: яким чином це зробити, щоб фільм переглянула молодь, особливо у школах?

Ніна КОСТЕНКО

ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *