Тема забудов та боротьби із забудовниками вже добрих два десятки років залишається провідною в Приірпінні. До написання цієї публікації наштовхнули події в нашому Ірпені, але запропонований надалі принцип вирахування ККД забудовників можна поширювати і в Бучі, Гостомелі та інші містах і селах пристоличного регіону.
Одні кажуть, що йдуть (або вже прийшли) до влади, аби боротися із забудовницькою вакханалією. Інші їм у відповідь говорять, що насправді вони захищають інтереси одних забудовників на противагу іншим. Та й самі забудовники часто-густо впродовж своєї діяльності змінюють політичні табори, пристаючи то до одного, то до іншого берега. Як у цій непростій ситуації розібратися звичайній людині (читай – електорату)?! Оцінити користь/шкоду для громади того чи іншого забудовника об’єктивно, а не за якимись особистими симпатіями/антипатіями.
Пропонуємо дуже просту формулу визначення ККД забудовників. Єдиний загальний принцип – наразі без прізвищ забудовників та назв будівельних компаній. Площу земельної ділянки (загальну площу земельних ділянок), отриманих в користування, розділити на кількість квадратних метрів житла, на них збудованих. (Взагалі, можна визначати по кожному об’єкту будівництва, за певний часовий період, або ж за всю забудовницьку діяльність).
Відтак, найвищий рейтинг буде в господаря, який отримав земельну ділянку для особистого будівництва і використав її за призначенням, звівши приватний будинок для себе. Далі йтимуть забудовники, які споруджують дуплекси, таунхаузи. За ними забудовники, що зводять багатоквартирні малоповерхівки (не вище 5-ти поверхів). І останніми в запропонованому рейтингу значитимуться творці висоток, що будують не в ширину, а у висоту. Хоча, якщо навіть довкола стоквартирної багатоповерхівки облаштувати велику прибудинкову територію, то запропонований коефіцієнт буде вищим, ніж у тих, хто забудовує ділянку максимально по периметру, намагаючись з неї вичавити якомога більше прибутку від продажу житлової площі.
Суть задуму такого підходу оцінки ККД забудовників полягає в наступному. Якщо та чи інша будівельна компанія не жадібничила в гонитві за вигодою, прагнучи заселити чимбільше мешканців на метр квадратний, а намагалася зберегти якомога більше природи, вільного місця довкола житла, то такі забудовники мають бути в пріоритеті порівняно з тими, що створюють максимальне навантаження на певну земельну ділянку, а в підсумку на всю інфраструктуру міста і регіону загалом. Саме з останніх і треба вимагати за їхній рахунок спорудження додаткової інфраструктури – шкіл, дитсадків, доріг, електрофікації, водогонів, каналізації і т. ін. Позаяк вони створили найбільше навантаження для Громади, а самі отримали найбільше прибутків на метр квадратний, то й розплачуватися мають відповідно більше.
Все це має враховуватися, коли забудовники надалі отримуватимуть (принаймні намагатимуться) землю під забудову та дозвільні документи на споруджувані об’єкти нерухомості. Також перед виборами, коли чимало забудовників звично подадуться в депутати, або ж підтримуватимуть ту чи іншу політичну силу й заграватимуть із електоратом.
Тож, аби уникнути всіляких можливих й інформаційних маніпуляцій і перекручувань, пропонуємо забудовникам (принаймні, яким цікава про них думка Громади) самим оприлюднити свої показники. Скільки загалом землі мали у своєму розпорядженні (отримали, купили, виміняли)? Та скільки квадратних метрів комерційного житла спорудили на цій землі? Так би мовити, запровадити добровільне декларування ККД забудовницької діяльності.
Можете проголосувати в нашому опитуванні:
