Ідея заробляти на альтернативній енергетиці з’явилася у керівниць компанії – Людмили Алдохіної та Юлії Балаклицької – кілька років тому.
Встановлена на даху будівлі сонячна станція потужністю 100 кВт займає площу у 1000 кв. м. З травня 2015 року ТОВ “Екватор Сан Енерджі” продає всю вироблену СЕС електроенергію ГП “Енергоринок”. Харків’янки ретельно стежать за чистотою обладнання. «Пил, який осідає на сонячних панелях, забирає до 10% прибутку», – пояснюють підприємниці.
«Напрям опрацьовували два роки – їздили до людей, які займаються сонячною й вітровою енергетикою, – згадує директор ТОВ “Екватор Сан Енерджі” Людмила Алдохіна. – Зваживши всі “за” та “проти”, вирішили зупинитися на сонці».
Багато часу пішло на оформлення документів, згадують харків’янки.
«Найскладніше було погодити в обленерго проект, який передбачав продаж всієї виробленої панелями електроенергії у загальну мережу по 10 грн за кВт-год, – розповідає директор з розвитку ТОВ “Екватор Сан Енерджі” Юлія Балаклицька. – Держпідприємство не знало, як це правильно зробити і фактично разом з нами отримувало досвід підключення сонячних станцій».
У всіх тонкощах роботи СЕС доводилося спочатку розбиратися самостійно, а потім пояснювати фахівцям в обленерго, додає Людмила Алдохіна, зауважуючи, що держпідприємство немає ані спеціального відділу, який би займався цим питанням, ані досвіду.
«Енергетики боялися, що ми будемо брати електроенергію з мережі, а потім продавати їм по “зеленому тарифу”, хоча існують спеціальні прилади, які унеможливлюють зворотній реверс, – розповідає підприємниця. – Виникали сумніви й щодо якості електроенергії, яка буде продаватися, у обленерго вимагали, щоб німецькій виробник інверторів розкрив параметри своєї продукції».
Потім у ТОВ “Екватор Сан Енерджі” виникли труднощі з харківською Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК), яка відмовилась видати дозвіл на будівництво сонячної станції. Зведення СЕС прирівнювалось до реконструкції, тому компанія повинна була подати до ДАБК декларацію на початок робіт та на закінчення. Підприємцям довелось звернутися в антикорупційне бюро київського офісу ДАБК.
Процес оформлення дозвільної документації затягувався. «Сонячну станцію потрібно було ввести в експлуатацію до 1 липня 2014 року, аби отримати вищий тариф – 0,36 євро за кВт, і “місцеву складову” у розмірі 30% (30% обладнання станції повинні бути українського виробництва), – пояснює Людмила Алдохіна. – Після цієї дати вступали в силу зовсім інші правила гри: тариф зменшувався, а “місцева складова” підвищувалася до 50 %».
До того ж обладнання для сонячної станції запізнилося майже на місяць.
«Українські панелі треба було порізати в Китаї – вітчизняний виробник не мав такого обладнання, – пояснює Людмила Алдохіна. – Приклали максимум зусиль – і ввели СЕС в експлуатацію за сім днів до кінцевого терміну, виправдавши довіру інвестора, який вклав у станцію 250 тис. євро».
1 травня 2015 року сонячна станція ТОВ “Екватор Сан Енерджі” згенерувала перші кВт-год. За підсумками року харківська СЕС виробила більше енергії, ніж закладали у плані. Згідно з підрахунками фахівців, окупність станції скоротилася із семи до п’яти років і двох місяців. До 2019 року ТОВ “Екватор Сан Енерджі” планує побудувати ще одну сонячну станцію, збільшивши потужність до 3 МВт.
